І ТЕМРЯВА НАС ПОЄДНАЛА

— Давайте, пане, я вам допоможу. Ваші обладунки важкі, поки їх знімете... Не переймайтеся, я буду обережна. Так! Діти! Ану хутко розбіглися!

Діти миттю послухалися суворого тону жінки, і вона без перешкод простягла глечик до рота Вейла, пильно й обережно нахиляючи його, поки Вейл великими ковтками, заплющивши очі, насолоджувався смачним молоком. Але як не була вона обережна, жадібність ковтків зробила-таки свою справу, і тонка біла цівка витекла на підборіддя. Жінка прибрала глечик, притиснувши його до себе лівою рукою, а великим пальцем правої руки, зовсім не соромлячись людей навколо, провела по підборіддю, збираючи залишки молока, і миттю злизала їх із пальця. Потім так само неквапливо провела по губах Вейла, на яких залишався білий слід, і так само злизала його зі свого пальця, додавши:

— Ось так, пане. Все прибрано. Вам було смачно? Вейл облизнув губи і відповів:

— Так, Наїро, було дуже смачно. Та ще й спрага така була жахлива. Дякую!