365 думок про життя

Іван Павелко

19.03.2026, 15:03:48

Ну росповісти то можна але не тут, тому що моя росповідь буде витягувати багато питань, на які я
відповідатиму чому саме так було,
на данний момент 50×50, але було
що я, і мені так це не подобалось
тому що приходилось за все думати
самому, навіть які харчі докупити,
та що готувати, та ще й навчати
готувати, ну напевно я проходив
такий жорсткий урок для чогось
високого та кращого, от бачите тут
все не росповіси, не для всіх це вух
, гарний блог, чіпляє за живе та дає
замислюватись❤️❣️❤️

Філія Аденаве

19.03.2026, 11:42:42

Я сама пишу книгу свого життя. І якщо в цій книзі з’являється другорядний герой, який намагається зайняти місце головного, то навіщо потрібен такий герой? Я просто викидаю такий непотріб зі своєї книги життя і продовжую жити так як хочу.

LibertyFox

19.03.2026, 15:21:00

Цікаво... Якщо під правилами розуміти те, як людина реагує на ту чи іншу обставину чи подію, тоді, напевно релігія.
Довіряти своє життя у руки когось іншого - безумство!

Я багато чим цікавився за своє життя, усе шукав "той самий ключ, що дозволить прожити життя найліпшим чином: без болю, без образ, без потреби." Втім, я раптом зрозумів, що люди... ЗА УСЮ свою багатотисячну історію (Для усвідомлення масштабів історії --- я нагадаю, що у Стародавньому Єгипті були археологи, що вивчали "Стародавній Єгипет") людство так і не вигадало якоїсь своєї моделі, що могла б конкурувати з релігійними догмами та форматами. Будь-який політичний стрій, будь-яка філософська методика, будь-що, що вигадали люди (по типу ідолів, синтоїзму, обрядів і т.п.) не пройшло випробовуванням часу. І добре, якщо б воно просто не прошло - так воно, при цьому, ще й ніколи не працювало... Ані комунізм, ані фашизм, ані націоналізм, стоїцизм, гедонізм, вище зазначений синтоїзм, обряди, містика - усе не працює... Тому.....

Тому правила, як методичку "сталося те - роби оце" я приймаю лише від Бога.

Андрей Романенко (Black Silver)

19.03.2026, 10:22:50

У моєму житті правила гри пишуться дивною коаліцією: вперта воля намагається бути головним редактором, але її постійно перебивають обставини з правками “в останній момент”. Досвід ходить поруч, бурчить і показує пальцем на старі помилки, які, звісно ж, ніхто не збирався повторювати… але якось так виходить. Десь на фоні мрії ведуть пафосні промови про велике майбутнє, поки страхи тихенько підсовують сценарій “а давай не сьогодні”. А випадок, як справжній троль, з’являється тоді, коли все вже розписано — і міняє місцями всі ролі.
І от у цьому цирку принципи намагаються тримати лінію оборони, сумніви підливають масла у вогонь, а натхнення з’являється строго тоді, коли ти зайнятий чимось зовсім іншим. Інтуїція шепоче щось розумне, але її перекрикує втома, яка впевнена, що найкраще рішення — це горизонтальне положення. І здається, що ти вже майже зрозумів правила цієї гри… але ні — сценарій знову переписали без тебе.
…а так залежить від настрою дружини :). Бо якщо в неї нема настрою, то всім краще тихенько сидіти по кутках і не відсвічувати.

Магістр Анімарум

19.03.2026, 17:17:17

​Я для себе відповіла на це питання однозначно і давно. Я — сценарист, я режисер, я головна героїня та антагоністка у власному романі під назвою життя.