Той самий Емільєн, який ще годину тому чарівно сміявся за вечерею, передаючи тарілку з печенею, тепер здавався чужим, висіченим із граніту. Руде волосся, що зазвичай неслухняними пасмами спадало на лоб, тепер було жорстко зібране на потилиці. Рукави сорочки були закочені до ліктів, оголюючи міцні передпліччя. Спина пряма, мов натягнута струна. Погляд холодний і порожній. Жодного зайвого руху. Жодної звичної, м'якої усмішки.

Перед Арденом стояв не красивий студент Академії з наївними очима. Не ласкавий «кіцунь», як его потай називали дівчата на курсі. Не чийсь ніжний коханий. Перед ним стояв колишній старший сержант прикордонного гарнізону. Еміль знав, як ламати волю солдатів, як методично вичавлювати правду з дезертирів і як помічати найменшу брехню за тремтінням зіниць.

Усе починалося цілком невинно.

Емільєн просто сидів на занятті, писав конспект і намагався не вбити жодного однокурсника. Ну, принаймні до того моменту, поки один надто балакучий студент не підійшов до нього.

А далі сталося найстрашніше.

Арден вирішив подружитися.

Емільєн, звісно ж, був у захваті. 

Настільки, що навіть запросив нового «друга» додому.

Щоправда, гостинність у домі де Вега має одну маленьку особливість: перш ніж пригостити гостя вечерею, його можуть ненав'язливо перевірити, чи не шпигун він?!

А якщо гість раптом вирішить утекти?

Що ж…

У цьому будинку є таємні проходи, старший сержант і колишній військовий радник.

Тож Ардену залишається лише одне питання:

чому він узагалі вирішив, що це буде легко?

І поки імперія чемно стукає у двері, Емільєн та Максимус нарешті приходять до спільного висновку:

тікати — це, звичайно, чудовий план, але...

Книга:

https://booknet.ua/book/famlyar-utkach-b459657