Розділ 1

 Розділ 2

– Це – вона? –   Еліар почула за спиною приглушений голос і важкі кроки, що наближалися.

– Так, Маріусе…

   Дівчина  несамовито вп’ялася пальцями в землю, зіщулилась в очікуванні магічної сили, яка от-от мала переповнити її душу і тіло.

– Ну ж бо! – прошепотіла. Вона вірила, що світло повернеться до неї і розірве весь цей темний полон, розтрощить його на тисячу уламків!

   Але всередині була та сама холодна порожнеча.

  – Підведись! – Владний, спокійний голос змусив Еліар мимоволі здригнутись і вона напружилась, готуючись до невідомого. Непомітно згребла землю і міцно стиснула в руці. Поволі випросталась і рвучким рухом кинула холодну грудку просто в обличчя незнайомцю, але під його поглядом земля застигла в повітрі і розсипалась чорними крихтами. Він гірко посміхнувся.

– Не таким я уявляв твоє повернення, та на все свій час…

– Маріусе, його у нас майже не залишилося, треба поспішати. – Чоловік, який привів Еліар , злегка вклонився і швидко вийшов з намету.

  Маріус зняв свій плащ і накинув його на плечі дівчини. Вона з ненавистю пересмикнула плечима, але міцні руки втримали її, і лише тоді Еліар відчула, як дивне тепло почало наповнювати  тіло, а лють поволі відступала… Вона вперше подивилася в його очі і не побачила там мороку – лише допитливість і прихований смуток. Щось давно забуте почало прориватися  з її свідомості, гупало в скроні спалахами болісних образів:

… Вечір. Вогонь в каміні. Дитячий сміх… Усміхнена жінка пригорнулася до чоловіка… Риси обличчя такі знайомі, але все розпливається в густому тумані… Дивні незрозумілі слова і такий знайомий голос…

   Раптовий біль гострими голками пронизав тіло і, втрачаючи свідомість, Еліар почула:

-Ти все зрозумієш, коли прийде час, а зараз – відпочинь…

   Раптом знадвору почувся дивний шум, замиготіли яскраві спалахи. Маріус обережно поклав дівчину на м’які ковдри, подумав якусь мить, потім зняв свій медальйон, одягнув  на її шию і  нечутною тінню зник з намету.

Передаю естафету талановитій авторці Оксана Павелко  ❤️

Бажаю натхнення та творчої фантазії!