Продовження Марафону «Єдність авторів»❗️❗️❗️

 Розділ 1

                       

 Розділ 2

                     ***

 

– Це – вона? –   Еліар почула за спиною приглушений голос і важкі кроки, що наближалися.

– Так, Маріусе…

   Дівчина  несамовито вп’ялася пальцями в землю, зіщулилась в очікуванні магічної сили, яка от-от мала переповнити її душу і тіло.

– Ну ж бо! – прошепотіла. Вона вірила, що світло повернеться до неї і розірве весь цей темний полон, розтрощить його на тисячу уламків!

   Але всередині була та сама холодна порожнеча.

  – Підведись! – Владний, спокійний голос змусив Еліар мимоволі здригнутись і вона напружилась, готуючись до невідомого. Непомітно згребла землю і міцно стиснула в руці. Поволі випросталась і рвучким рухом кинула холодну грудку просто в обличчя незнайомцю, але під його поглядом земля застигла в повітрі і розсипалась чорними крихтами. Він гірко посміхнувся.

– Не таким я уявляв твоє повернення, та на все свій час…

– Маріусе, його у нас майже не залишилося, треба поспішати. – Чоловік, який привів Еліар , злегка вклонився і швидко вийшов з намету.

  Маріус зняв свій плащ і накинув його на плечі дівчини. Вона з ненавистю пересмикнула плечима, але міцні руки втримали її, і лише тоді Еліар відчула, як дивне тепло почало наповнювати  тіло, а лють поволі відступала… Вона вперше подивилася в його очі і не побачила там мороку – лише допитливість і прихований смуток. Щось давно забуте почало прориватися  з її свідомості, гупало в скроні спалахами болісних образів:

… Вечір. Вогонь в каміні. Дитячий сміх… Усміхнена жінка пригорнулася до чоловіка… Риси обличчя такі знайомі, але все розпливається в густому тумані… Дивні незрозумілі слова і такий знайомий голос…

   Раптовий біль гострими голками пронизав тіло і, втрачаючи свідомість, Еліар почула:

-Ти все зрозумієш, коли прийде час, а зараз – відпочинь…

   Раптом знадвору почувся дивний шум, замиготіли яскраві спалахи. Маріус обережно поклав дівчину на м’які ковдри, подумав якусь мить, потім зняв свій медальйон, одягнув  на її шию і  нечутною тінню зник з намету.

 

Передаю естафету талановитій авторці Оксана Павелко  ❤️

Бажаю натхнення та творчої фантазії!

  

  

 

 

 

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ася Рей
21.03.2026, 10:16:30

Читала затамувавши подих. У вашому тексті стільки прихованої сили в кожному жесті Маріуса та кожному спогаді Еліар. Ви не просто пишете, ви малюєте почуттями. Дякую, що додали цій історії стільки світла у найтемніший момент. Оксано, переймай естафету, ми в передчутті!

Вікторія Берлі
21.03.2026, 10:19:54

Ася Рей, ❤️❤️❤️❤️❤️

avatar
Оксана Павелко
19.03.2026, 10:13:13

Ого ви швидкі)) Сьогодні увечері чи завтра чаклуватиму))

Вікторія Берлі
19.03.2026, 10:22:46

Оксана Павелко, ❤️❤️❤️

avatar
Уляна
19.03.2026, 10:04:23

Ви дуже круто протягнули ідею історії❤️

Вікторія Берлі
19.03.2026, 10:22:15

Уляна, Дякую!❤️

Дуже чіткі, але таємничі перші розділи)
Чекаю своєї черги, фінальної)

Вікторія Берлі
19.03.2026, 10:22:01

Джулєта Матикота, ❤️❤️❤️

avatar
Ірина Скрипник
19.03.2026, 09:07:02

Слідкую за розвитком подій ❤️
Мені потрібно буде зробити 5 розділ :)

Показати 2 відповіді
Ірина Скрипник
19.03.2026, 09:20:51

Вікторія Берлі, ❤️

avatar
Вікторія Берлі
19.03.2026, 09:04:12

Щиро дякую!!! ❤️ Вже виправила

avatar
Кіт Анатолій
19.03.2026, 06:53:10

❤️❤️❤️
ПС:У вас посилання на розділ не клікабельне

Інші блоги
Я знов не знаю, як назвати цей блог
Доброго часу доби) Останній місяць я майже нічого не писав через кризу натхнення. На мою думку, я своєю Звірією собі мізки так затер, що знов писатиму її мабуть десь улітку)) Але останніми тижнями у мене з'явилася ідея описати
Нова глава "Полювання на Місяць"
Вітаю! Нова глава "Полювання на Місяць" вже опублікована. Я помітив як нервово замерехтіло світло в коридорі. – О, йопта, знов…– а далі почув нерозбірливе буркотіння. Я озирнувся і побачив вусатого,
Теж мені султан Сулейман!
Хто ще не бачив оновлення ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА - запрошую) — Ти в курсі, що це незаконно?! — нарешті я перевела погляд на Дороніна, який, здавалося, був настільки собою задоволений, що от-от замовить пам’ятник на
Із прийдешніми святами❤✨
Всіх вітаю наперед,❤ адже не знаю коли знову випаде нагода щось написати так, як зараз проходжу практику в ліцеєві. Але мала хвилинку, щоб створити Вам новинку. ❤ Тому запрошую до прочитання короткої історії "Відлуння
760
А я досі не до кінця вірю, що нас уже стільки… Дякую кожному з вас за цей шлях! За те, що читаєте, відчуваєте, пишете, чекаєте і залишаєтесь поруч☺️ Ми з вами пройшли вже не одну історію, і зовсім нещодавно поставили
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше