Не сповід

Завершився мій марафон у межах «Дарк роману», і сьогодні я хочу поділитися враженнями від історії, яка змусила моє серце битися частіше. Мова про книгу Ньюбі Райтер — «Сповідь (не)святого Валентина».

Що я хочу сказати: це було потужно, безжально і фатально. ?

Про сюжет та атмосферу

Це не просто роман про студентів. Це історія про маски, які ми носимо. Спершу авторка занурює нас у майже романтичне залицяння: тезки Валентин та Валентина, хімія, напруга, захист біля гаражів... Здавалося б, класика? Але Ньюбі Райтер майстерно розбиває ці ілюзії.

Особливо вразив контраст між вихованою Валентиною та героєм, який дивиться на неї «як вовк на овечку». А згадка про Черкаський художній музей додала історії тієї самої реалістичності, через яку стає ще моторошніше.

Чому це справжній «Дарк»?

Ближче до фіналу (а я дочитала до 13-го розділу) темп гри різко змінюється. Лють героя, що ховалася за спокоєм, виривається назовні. Сцена в «Сосновому бору», браслет на зап’ясті — це було водночас красиво і жахливо.

Кінцівка з червоною трояндою на могилі 14 лютого ставить неймовірно сильний і драматичний акцент. Це справжня темрява — без масок і прикрас.

Про автора

Ньюбі Райтер — майстер інтриги. Їй вдалося створити вайб небезпечного кохання, який тримає в напрузі до останньої крапки. Навіть не читаючи попередні частини циклу «Сучасний трилер», я миттєво «проковтнула» цю історію. Авторка вміє малювати словами справжнє кіно, де кожен кадр сповнений прихованої загрози.

Мій вердикт: Якщо ви шукаєте історію, де кохання межує з манією, а фінал залишає потужний післясмак — обов’язково зверніть увагу на цей твір.

Дякую Ньюбі Райтер за ці емоції! А ви вже знайомі з творчістю авторки? Пишіть у коментарях! ?

Ваша Ася Рей ❤️ ♥️ ♥️