Соня подумала, що Влад не приділяє їй достатньо уваги саме через те, як вона одягається. Вона купує нову відверту сукню, щоб вразити свого хлопця, та вона, здається, не прийшлася хлопцю до смаку...
Дівчина вислуховує безліч образливих слів про себе, але тут її чекає ще одна проблема....


 

Я зупинилася біля паркану, намагаючись віддихатися, і раптом відчула на собі чийсь погляд. Холод пробіг по шкірі і я, злякавшись, почала обертатись в надії зрозуміти, що не так. Неподалік я побачила чорний позашляховик, що ховався під тінню високих дерев. В напівтемряві я розгледіла знайомий профіль. 

Макс.

Він сидів нерухомо, спершись рукою на кермо, і дивився прямо на мене. Я не знала, як довго він там був. Невже він бачив усе? Чув, як Влад принижував мене? Жах пронизав мене з ніг до голови. Він не був там випадково — він спостерігав. Він що, переслідував мене? Чи просто опинився поруч? Макс повільно повернув голову, і в світлі ліхтаря його очі здалися мені двома крижаними озерами. Кілька секунд ми дивились одне на одного. 

Він мовчав, я мовчала, в його погляді знову читалось зацікавлення: чи то ситауцією, чи мною. Можливо, він наглядав, знаючи, хто такий його брат, а може, він просто хворий на голову покидьок і переслідує мене. Може, він просто хоче залякати мене, щоб здихатися, аби я розійшлася з Владом? Цей варіант теж не варто відкидати. Та яка йому з того вигода? Невже він боїться, що я не пара його молодшому братику? Страх підступав до горла нудотою, долоні пітніли, я знову стояла, як вкопана в землю, і боялась зробити крок. Він нічого не робить, просто дивиться. Дідько. Треба вшиватися звідси. 

Я розвернулася і кинулася до свого під'їзду, серце калатало так, ніби воно зараз розірветься. Я забігла всередину, піднялась на ліфті, заскочила в квартиру, зачинила двері на всі замки і сповзла по стіні на підлогу. Дихання поступово приходило до норми, а я починала відчувати себе в безпеці. Та це не змінює одного факту. Він був там. Він просто сидів і витріщався на мене. Та що не так з цією сімейкою?