Із 2004 року твори В’ячеслава Пасенюка почали з’являтися на сторінках журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Цей автор поступово став знаковим. Його присутність на сторінках видання — це не просто публікації окремих текстів, а багаторічний діалог майстра з аудиторією, яка цінує високу інтелектуальну (хоча й невеселу) поезію, та глибокий психологізм прози. Твори охоплюють широкий спектр: від лірики до розлогої мемуаристики та лаконічних есеїв. Його тексти — міст між епохами. Пасенюк майстерно реконструює літературний побут минулого століття, та талановито і відкрито виписує роздуми поета про долю митця в тоталітарному й посттоталітарному просторах. Він не просто розповідає якусь історію, а запрошує читача до співучасті у філософському осмисленні її та буття в цілому. Тож журнал «Склянка Часу*Zeitglas», як інтернаціональне видання став платформою, де тексти Пасенюка набували міжнародного контексту. Журнал виконує роль не лише майданчика для друку, а й дослідницького центру, що фіксує еволюцію творчості поета і письменника. А участь у щорічних альманахах[1] та конкурсах журналу (у складі почесного журі) підтверджувала статус В`ячеслава Пасенюка як одного з патріархів часопису.

Наша співпраця не була суто літературним зв'язком. Публікації супроводжувалися і супроводжуються листуванням, жвавим. Спершу класичним написанням листів від руки, згодом електронних… Час змінюється швидко…  Змінюється і внутрішня «кухня» часопису…