Анатомія темного бажання

Чому ми (не) читаємо про насилля?

Першу половину книги питаєш себе, нащо це написали. Другу –  нащо я це читаю. А після останнього речення розумієш, що хочеш продовження. І виникає питання: я тепер хвора? 

Насилля в книгах –  для чого і для кого? Робимо маленький розтин з клінічним звітом. Крові не буде. Лише трохи поболить, а на ранок минеться (це не точно).

Емоційна автопсія №1

Адреналін як контрольований наркотик. Ми обираємо брутальні романи, бо мозок реагує на напругу так само, як на екстремальний спорт: викид адреналіну, але без реальної загрози. Це як пірнути у басейн з акулами, але всі акули — на папері

Емоційна автопсія №2

Безпечне проживання небезпечного. Темні сюжети дозволяють прожити табуйовані імпульси без наслідків. Це як терапія криком: випустити те, що в житті приглушуєш.

Емоційна автопсія №3

Контроль над неконтрольованим. Читачка керує процесом: зупиняє, прискорює, віддаляється. Там, де в реальності небезпека — у тексті лише сценарій. 

Емоційна автопсія №4

Дослідження меж і бажань. Фантазійні «а що якщо» — це лабораторія для інстинктів. Можна дійти до межі, подивитися в неї, але не перетнути. Це як пройтись над безоднею, намальованій на асфальті у форматі 3D

Емоційна автопсія №5

Емоційна розрядка через інтенсивність. Сильні сцени перезавантажують нервову систему. Це катарсис — різкий, концентрований, але очікуваний і безпечний.

Емоційна автопсія №6

Парадоксальна форма самопідсилення. Навіть у темних сюжетах жінки читають про силу, а не про слабкість: героїня проходить крізь небезпеку і виходить сильнішою.

Емоційна автопсія №7

Статистика, яка говорить сама за себе. 82% читачів романів — жінки. Популярність dark romance зростає щороку. Це емоційний експеримент, який стає нормою.

Згідно моїм опитуванням в інсті на прикладі книги Пенелопи Скай “Гудзики й мереживо” відсоток прихильниць брутальних сцен й відвертості на межі порно майже втричі менше, ніж по статистиці вчених. Приблизно 25% мають намір прочитати. А 44% рекомендують спалити подібну літературу. 

Що скажете ви? Яка книга залишила у вас подібні враження і чи змогли дочитати?

Ну а від мене черговий уривочок з нового розділу "Міленіума" - мабуть, найбрутальнішого з усіх творів. 

"- У тебе прикус неправильний, мамка в дитинстві не простежила, - буденно пояснив він, тим самим несвідомо вдаривши в найчутливіше місце Лери. - Коли мінет робиш, не заважають зуби, не скаржаться?
– Що?!
Вона почервоніла від обурення та образи, злилася відтінком шкіри з кофтинкою. А Костя сумно зітхнув, перехилився назад, взяв із сидіння пакет і кинув їй на коліна. Там була якась їжа, пачка сосисок, печиво, пакет кефіру.
- Бери банан, - наказав він похмуро.
– Що? - повторила спантеличено Лера, остаточно розгубивши хоробрість і пиху від такого повороту.
Костя звернув із головної вулиці, заїхав на паркувальну смугу перед багатоповерхівкою. Перший поверх виблискував вивісками всіляких цілодобових закладів: аптека, кафе, обмін валют, цигарки та спиртне, хот-доги. Повернувся до неї і незворушно повторив, дивлячись просто в очі:
– Бери банан, знімай шкірку та одягай ротом презерватив. І досить мені тут шокати, Тарантіно не дивилась, не знаєш, що за це слівце буває?
– Що?! - втретє обурилась Лера, спалахнула ще сильніше, нестерпно просто, запізно прикусила язика, згадавши Тарантіно. - Я не…
Він так поглянув на неї, що вона замовкла. Потім закурив, опустивши шибку віконця.

- Ой бляха, і чому я повсякчас найдурнішу роботу виконувати маю... Дивись. Все просто. "

З любовʼю,

Єва