Інколи розлучення, справді вихід...
Тихого вечора!
Роман "Гораль. Не дам тобі піти" — оновлено.

✨✨✨
— Анно, припини ламати комедію. — суворо гримає мій чоловік і підіймається. — Для чого це розлучення? Чи ти гадаєш, Всеволод краще мене?
Хмикаю і, примружившись, дивлюся на свого чоловіка знизу вгору.
— А до чого тут Всеволод? — питаю у відповідь і кажу, як є. — Він просто підтримав мене, коли я застала тебе з твоїм гаремом. Допоміг доїхати додому, аби я не розбилася по дорозі та нікого не покалічила. От і все.
— Ага, все. — фиркає Влас. — Я тебе знаю, ти вирішила відімстити мені з моїм братом.
Відкидаюся на спинку робочого крісла і холодно, майже правдоподібно, заявляю:
— А знаєш що? Ти так нахвалюєш свого брата, що просто гріх не спробувати закрутити з ним роман. Спасибі за ідею.
— Анно, не смій! — реве Гораль.
Одразу відчиняються двері, і до мого кабінету входить один з охоронців.
— Анно Вікторівно, у вас все добре? — косячись на мого чоловіка, цікавиться він.
— Поки так. Але якщо раптом щось піде не так, я покличу.
Чоловік у формі киває головою і виходить.
— Це що ще таке? — шипить Влас.
— А ти не бачиш? Охорона.
Приємного читання!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❣️❣️❣️
Накінець вона поставила на місце нахабу -чоловіка...!)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати