Від Маєва авторам з марафону

Я як завжди, не встиг кудись прийти, як уже увʼязався в якусь активність. Цього разу тут на Букнеті. 
Завдяки Ірині Бібік і її марафону читання я не тільки зміг показати іншим своє перше творіння, а й познайомитись з іншими чудовими творами.

Я не буду обʼєктивним, навіть навпаки, дуже субʼєктивним, але постараюсь бути чесним у своїх оцінках. Вірніше, я вже постарався - адже під кожним твором залишив свій відгук. 

То ж, поділюсь враженнями в тому порядку, якому ситав.

Першою була книга Катерини Винокурової У твоїй владі
Жанр фентезі, я таке люблю. З перших сторінок я зрозумів, що тут не тільки фентезі (так, обкладинка і "18+" мене зовсім не збентежили). Тут мене зустріза зухвала непокорна принцеса, яку тим не менше, видали заміж за кого-попало (умовно, звісно, цей чоловік мав великі заслуги перед країною) без права на вибір. Цікава завʼязка, яскрава героїня, гумор, легко читається. Впевнений, що любителям цього жанру зайде. Для мене занадто "доросла", як би дивно це не звучало від чоловіка 40+ )))

Наступною я взявся за наукову фантастику від Оксана Соловій Монстри не питають 
Книга однозначно варта уваги.
Цікава історія, цікаво написана, легко читається і тримає увагу.
На жаль, не дочитав. Мені дуже часто важко зачепитись. І жанр близький, хоч я більше по фентезі, але і наукову фантастику теж читав. Але іноді щось зупиняє. Тут немає вини автора.
А от стосовно того, що я встиг прочитати - мені сподобалось. Чесно і обʼєктивно. Я отримав задовооення, дякую

І шо я вам таки маю сказати стосовно третьої: Настя ДЖан Між свободою і втратою
Сучасний любовний роман - це точно не те що я люблю (вже не точно), тому я її відклав наостанок.
І був неймовірно вражений - я прочитав усе що було і хочу ще! 
Історія мені здалась дещо наївною і квапливою, наче автор поспішав і трохи підганяв події, щоб все відбулось швидко. Але, разом з тим, все вийшло дуже мило.
А ще мені дуже сподобались описи навколишнього середовища, і я для блогу обіцяв пані Насті знайти кілька цитат. Ось тут вони будуть: 

Ранковий світанок обіймав район теплим персиковим світлом. Пахло весною: у повітрі носилися аромати свіжої землі, вологого асфальту і квітучих дерев, що розпускали свої ніжні білі пелюстки.
 

Сонце заходить, ніби великий золотий медальйон, що повільно спускається за обрій. Його промені розливаються по небу, перетворюючи хмари на палітру рожевих та оранжевих відтінків.

Все навколо здається зануреним у тепле, мʼяке світло, яке відбивається в краплинах роси на траві. Це момент, коли день і ніч торкаються один одного, а час здається безмежним.

 Повітря та земля перенасичені вологою. Від важких крапель пожовклі трави низько похилилися до землі. Дощ вистукує свої мелодії на підвіконні і з розмашистою силою бʼє по даху. Вітер уже давно зірвав з дерев все листя, воно лежить мʼяким багряним килимом в їхньому саду.

Перепрошую у інших авторів, що не зміг приділити стільки уваги їх творам, впевнений, що вони і без мене мають чимало відданих читачів. А я не обіцяв бути обʼєктивним

Окрема подяка організаторці марафону Ірині Бібік! Дякую, що першою прийшли на мою сторінку, дякую, організували таку чулову подію і що дозаволили прийняти участь!