Тим часом в сторону Академії летіла синя стріла, яка красиво та легко ухилялася від ракет, які сотнями летіли на неї. Навіть в якийсь момент утворилась густа стіна з вибухів. Але стріла лише на хвилину спинилася, а потім полетіла вперед. Остап дістав з кейсу здорову не то пушку, не то рушницю дивного вигляду – щось нове, я такого ще не бачила. Сірий вовк обрав саму вигідну позицію для пострілу і сказав:

– Час спатоньки, паскуда! – натиснув гашетку, Остапа кинуло назад жахливою віддачою.

 Але костюм допоміг втриматися на місці. А із дула вилетіли три стовпи сліпучого світла, вони врізались в те крилате, як воно вважало що вдало увернулося від чергової ракети, але потрапило під промені. Воно змогло за пів секунди увести корпус від атаки, але одне крило зачепило – тож темне одоробло з палаючим крилом, лишаючи по собі димний слід, падало, поки не врізалося з жахливим вибухом і грохотом в одну з башен Академії. Башта всією своєю масою обвалилася з жахливим гуркотом на те крилате. І поховало його, підняв стіну пилу.

_________________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827