Всім привіт.

Дорогі книголюби, сьогодні знову діє суттєва знижка на 2 мої книги.

«Цілющий вогонь» – моє єдине і дуже любиме романтичне фентезі і

«Підкинутий шанс» – слр.

Це історії про здійснення не просто якихось мрій, а таких, що здавалися абсолютно неможливими. Ніяк і ніколи. Але життя повернулося таким чином, що неймовірне стало реальністю. Звісно, не просто так. Героям довелося постаратися, але не марно.

Всім вам бажаю здійснення мрій. А головне миру і здоров’я. І запрошую до читання романів, які поможуть відволіктися від непростих буднів і поринути в пригоди і романтику.

Уривочок з «Підкинутий шанс»:

  «Який може бути спокій, коли перед очима знову з’явилися ті красиві і такі сумні очі Дмитра. Він дивився з таким болем, коли сказала, що між ними нічого не може бути. Хіба дружба. Не більше.

   Ох... Ну, що з ним робити? І так зрозуміло, що нічого хорошого з цього не вийде. Навіщо й починати? Знову на ті ж граблі? Ні... Краще вже буде сама. Так спокійніше. Принаймні, ніхто не розіб’є серце. Досить. І так ледве зібрала себе до купи після розлучення.

   А Діма... Він, може й хороший хлопець. Та... Не пропаде без неї. Знайде собі якусь нормальну дівчину. Молоду, здорову, яка дасть йому все, що мала б дати жінка. Не те, що вона... Ні... Краще не думати про нього. Все!

   Відкрила у ванній воду, щоб натікала, почала роздягатися. Захотілося, доки тече вода попити чогось. Пішла до невеликої кухні зробити собі м’ятного чаю. Перед сном, це саме те, що треба. Ну... Може ще кілька штук печива. А, що? Сама собі господиня. Як же класно, коли ніхто не чіпляється з фразочками типу: «Солодощі о цій порі? Ти розтовстіти хочеш?» Почала шукати в шафці той чай.

   От же... І навіщо такі високі тумбочки? Попередня господиня цієї кухні, певно була висока. А Ліна ледве дотягнулася до верхньої полиці. Трясця! Знову лізе в голову той високий красень. Був би він тут, дістав би що завгодно своїми довгими руками. О, люди... Як же про нього не думати? Такий класний...

   Не встиг закипіти чайник, як жінка почула дзвінок в двері. Хто ж це так пізно? Насторожилася. Зазирнула у вічко. Діма.

− О, господи... Ну, що за халепа...»

Не забудьте підписатися на мою сторінку, якщо ще не підписані. Далі будуть знижки й на інші історії, а згодом і новий роман. До зустрічі на сторінках книг.

Вдалого вам дня.

З любов’ю, Лана Іссан.