Найцікавіше тільки починається... Запрошую!!!

Доброго ранку, мої любі!

   Багато хто з вас вже прочитали книгу "Розплата за кохання" і пам'ятаєте Романа,( шеф-кухаря ресторану, який був закоханий в Алісу) і Яну, ( найкращу подругу Аліси, яка божеволіла від її свекра). Так от, історії про цих героїв, саме зараз пишуться. Буду дуже рада бачити вас там. 

ОБИДВІ ІСТОРІЇ ЧИТАЮТЬСЯ ЯК ОКРЕМІ КНИГИ!!!

Історія про Ромчика і Олександру - "Кохання з перчиком"

Анотація до книги "Кохання з перчиком "

Все чого я хотіла, коли втекла з дому і переїхала до столиці - це спокій. Але він мені лише сниться... І все через пихатого красеня, який вважає себе супер-пупер зіркою і поводиться так само. Я працюю адміністратором в крутому ресторані, а Роман - шеф кухар в ньому. І все було б простіше простого, звільнила і забула як звали. Якби дядько не сказав робити все, щоб цього фаршированого перця не переманили в інший заклад. Та головна проблема навіть не в цьому... В мене від його погляду тремтять коліна, а наші сварки все частіше викликають якісь неправильні божевільні бажання...
- Дуже відверто і пристрасно.
- Емоції на межі.
- Два шефа.
- Сильні харизматичні герої.
- Протистояння характерів.
- Шалене кохання.
- Сильні почуття.
- Гумор.
18+

Уривок:

  - Так. Мене звати  Олександра. Тобто... Олександра Дмитрівна. - відразу виправилась. - А що, Романа ще немає? 

    - Зараз буде. Та ви не хвилюйтесь, ми й без нього даємо раду. Все під контролем.  

     - Якщо ви й без нього даєте раду, то навіщо він тут? - гмикаю. - Та ще й дозволяє собі приходити тоді, коли йому заманеться. 

     - Що ви? Ромчик в нас дуже відповідальний.  - втручається жінка. - В нього просто зараз в житті відбуваються не надто приємні події.  - нормально.  Не думаю що йому гірше ніж мені, та все ж ... 

      - Скажете своєму дорогоцінному,  нехай зайде в мій кабінет,  коли все-таки вирішить з'явитись. 

      - І навіщо я тобі? - почула за спиною і розвернулась на звук. - І хто тобі дозволив заходити сюди?  Антоне, що за херня? Чому ти дозволив? - ось значить який ти... перець фарширований... Симпотний засранець. І відразу видно що самозакоханий. 

      - А в кого я мала запитувати дозволу? Чи не в тебе?  - складаю руки на грудях. - Ти забагато на себе береш,  Романе.  Мало того що спізнився, то ще й  хамиш . До речі,  так як сьогодні мій перший робочий день, я пробачу тобі це. Та на майбутнє,  знайте і передайте усім решта,  що за спізнення на роботу я буду штрафувати. - він розсміявся. 

    - Спробуй, руда. 

    - Мене звати,  Олександра Дмитрівна.  І припини мені тикати.  - він обходить мене і йде мити руки. 

     - Вийди з кухні, руда. Не заважай нам працювати.  - ти подивись яке воно... Як там казав Сергій? Трохи пихатий?  Та тут крім пихи нічого немає. Якби моя воля, тільки за його "руда" випхала б його звідси раз і назавжди. - Чого ти досі тут стоїш і тріпаєш в тарілки своїми патлами?  Іди там строй когось іншого. 

     - Та пішов ти, козел. - я не хотіла. Чесно. Воно саме вирвалось. Просто він вивів мене з себе. - Вирішив що якщо крадеш чужі рецепти і більш менш нормально їх копіюєш, то тобі все дозволено?  - і тут цей гівнюк  підходить  розвертає мене до дверей і просто виштовхує з кухні. Козлина.  

    - Якщо не хочеш щоб я перемолов твого язика на фарш, то не відкривай більше свого рота в мою сторону.  - і зачинив двері перед моїм носом...

     Ах ти ж паскуда така. Як він сміє? Та ще й перед працівниками.  Проблеми якісь в нього?  Та його проблеми тільки починаються. Тепер я зроблю все можливе, щоб дядько Сергій сам захотів його звільнити. 

Історія про Яну і Ковальова старшого - "Шеф моєї мрії"

Уривок:

 - Янусь, припини стільки пити. Пішли краще потанцюємо.  Ти завтра маєш бути як огірочок. - підійшла Аліса і забрала з моїх рук келих.

    - Та я в нормі, люба. - вже якщо я сама чую як заплітається мій язик, значить дійсно досить.  - Зараз кілька хвилин подихаю свіжим повітрям і відпустить. 

     - Піти з тобою? 

     - Ні. Іди веселись. Сьогодні твій день .  - я ледь піднялась і йду на вулицю. Перед очима все пливе.  І навіщо я так набралась?  А все через Олександра, який мабуть зараз розважається з тою блондинкою.  А  я ж його так кохаю.  А він... Негідник. Спершу примусив повірити що я йому подобаюсь, а потім пішов з нею. Як так можна?  Зараз я йому все вискажу... - дістаю з кишені телефон, знаходжу номер шефа і натискаю на виклик... 

Якщо Історії вас зацікавили, поставте сердечко. І підписуйтесь на автора, щоб не пропустити нічого цікавого.

Гарного мирного дня!