У нас не такі стосунки... А які?..

Джим

“— А ви що, лікар? — Фиркнув він. І Норман раптом ледь помітно посміхнувся. На мить кутики його губ піднялися, але потім він знову натягнув маску безнадійної відстороненості.

— Лікар вищого світу Шотландії.

— Тоді у вас багато вільного часу, якщо ви збираєтеся писати п’єсу. — Вирвалося з рота Джима. І замість того, щоб смиренно опустити голову чи почати бурмотіти вибачення, він усе ще вперто дивився на Нормана.

Гори ще не вкрилися травою, а сніг місцями вже розтанув, залишаючи за собою лише бруд, що повільно стікав у рівнину й підтоплював дорогу. Коні й колеса загрузали в в’язкій багнюці, тому вони їхали не швидко.

— Я багато років пропрацював придворним лікарем у королівської британської родини. Повертаюся додому, щоб привести тамтешні справи до ладу й відпочити. Давно хотів написати п’єсу. — Вперше не односкладово, а розлого пояснив Норман. Але Джим не хотів його слухати. Він питав, щоб спровокувати, а не щоб зрозуміти.

— Тобто ви сколотили велике багатство й можете платити мені щомісячне жалування в сорок фунтів?

Сума, про яку попросив Джим, була зухвало запаморочливою й без сумніву обурливою!

Але Норман лише криво посміхнувся:

— У нас не такі стосунки.”

✨️Оновлення історії "Зруйнована гордість" о 23:00✨️

(посилання та картинки клікабельні)

Ваша улюблена письменниця, 

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”