Іспанські канікули

Вночі Маріанна погано спала — їй все здавалося, що хтось пильно дивиться на неї у вікно з задушливої севільської ночі, просоченої запахами мандаринів. З річки несло мулом і вологою, і сни були дуже тривожними — чомусь бачився чоловік у масці та крислатому капелюсі, морди розлючених биків, закривавлені плащі тореро, червоні з золотим гаптуванням, на яких кров майже не видно. І ці бики мчали сонячними вулицями Ронди, і летіли під копита їм оксамитові троянди та жовті левкої, і жінки в довгих сукнях з воланами погравали віялами, посміхаючись з балконів з ґратами, і гітара стогнала і плакала, і вершники на арені дражнили биків мулетами. І знову кров — червоні бризки на пісок, і здається, ніби червона річка тече іспанськими містами... а у тореро в закривавленому одязі — очі Альмавіви. І стегно його пропороте рогом розлюченого бика, і на боці — сліди від удару, і гаснуть його очі, і плащ вкриває його з головою... І чинно крокують матадори похоронною процесією. І яскраво горить у синьому небі жовта куля сонця. І бліде обличчя Енріке, коли спадає з його тіла плащ. І чується рев пораненого бика.

Маріанна часто прокидалася, і під ранок уже не лягла — вийшла на балкон, щоб освіжитись. Після таких страшних снів вона сумнівалася в тому, що ідея потрапити на кориду така вже вдала — якщо їй зараз снилися кошмари тільки після розмов про бої биків, то що буде після самого відвідування арени?

Але ж сни... це лише сни. Вона перехвилювалася, ще й читала на ніч не надто веселу книгу — Перес-Реверто та його роман про іспанську революцію виявилися не найкращим вибором. Краще б вона дивилась рилси в інсті або зателефонувала подрузі — Маріанна ще вчора обіцяла їй розповісти про свого іспанського залицяльника, але спочатку занадто втомилася, а потім... потім їй чомусь захотілося зберегти всі подробиці в таємниці. Наче боялася наврочити. Все складалося дуже добре, і дуже швидко розвивався цей дивний і спекотний роман.

Маріанна стояла, зустрічаючи світанок, і намагалася забути про свої кошмари. Але побувати в Іспанії і не опинитися на кориді... це здавалося неправильним. Та й надто мало залишається у світі місць, де бої биків ще дозволені. Невідомо, що буде з Рондою та Малагою, іншими іспанськими містами, що буде з мексиканськими аренами в найближчому майбутньому, адже все менше залишається шанувальників цього дійства, все менше залишається хлопчаків, які вступають вчитися на тореадорів, адже ще недавно майже в кожному селищі, навіть зовсім невеликому, були такі школи. Згадалося, з яким задоволенням Маріанна колись вивчала гарячий пасодобль — танець, який імітує кориду… Згадалося, як познайомилася з Альмавівою під час вуличних танців.

День пройшов у повільних прогулянках містом та очікуванні дзвінка Енріке. Він зателефонував ближче до вечора і тоном, що не терпить заперечень, заявив, що забере її з готелю до восьмої години. Вимкнувся до того, як Маріанна могла б відмовитись. Вона відчула себе шістнадцятирічним дівчиськом, яке вперше запросили на побачення. Довго вибирала вбрання та біжутерію, зупинившись на червоній короткій сукні, що вигідно підкреслює її фігуру, і на гарнітурі з червоних агатів. Волосся розпустила по плечах, збоку приколола шпильку з витонченою трояндою. Покрутилася перед дзеркалом і залишилася задоволена своїм виглядом.