Розділ на сайті. ❤️

Як вважаєте, що болючіше: кохати людину, яка ніколи не стане твоєю, чи роками переконувати себе, що давно її ненавидиш?( 

Буду дуже вдячна, якщо завітаєте до читання. Не забувайте додавати книгу в бібліотеку - це неймовірно мотивує. Як завжди, чекатиму на ваші коментарі: підтримку, враження чи навіть конструктивну критику

— Тихо… Тебе справді так збентежило саме слово «секс»?

Я боюся зайвий раз поворухнутися. Ще донедавна я постійно від нього тікала й упевнена на всі сто відсотків, що не перестану це робити. Навпаки - тепер ще більше намагатимусь його уникати.

Хочу поїхати подалі з цього міста і від тебе. Хочу припинити дивитися на тебе так, як не маю права. Хочу припинити вдавати, що ненавиджу тебе. Хочу припинити сваритися щоразу, коли бачу тебе з твоєю нареченою. Хочу бути з тобою замість неї. Але за всі ці хочу доведеться заплатити занадто високу ціну. Це лише моя навʼязлива забаганка, якій не судилося здійснитися.

Хочеться плакати, бо в цьому стані я живу вже чотири клятих роки. Щосили переконую себе, що це мине. Що в мене буде хтось кращий. Я бʼюся об стіну, намагаючись виписати всі ті почуття, які виривають у моєму серці величезну прірву.

Скоріш за все я звичайна лицемірка.

Спочатку намагаюся переконати свій розум, що ненавиджу тебе. За всі твої дії щодо мене. За всі сказані слова. А серцю байдуже, розумієш?

Мені потрібен не просто секс, мені потрібне твоє серце. Але хто я така, аби просити подібне? Маленька людинка.

– Ні, мене не збентежило це слово, – промовляю глухо й повільно відсторонююся від його теплої руки.

Це якась блядська катівня. Особливо його дотики, від яких я проти власної волі збуджуюся. І цього разу мені соромно, бо я маю це викорінити.