Дія знижки майже завершена. Поспішайте!

    - Ти чарівна. - підняв її руку до своїх губ. Раптом в голові промайнула думка, а якщо вона так для піжона одяглась? Щоб його вразити. - Еммо, що між тобою і тим прилизаним?  

     - Ноа? Ми просто друзі.  

     - А раніше між вами щось було? Ну він ж не міг просто так прилетіти стільки кілометрів, щоб просто побачити тебе. - вона прикусила губу, або ховає посмішку, або нервує.  

     - Якщо й так, це моє минуле, яке я не можу змінити. - от зараза! Лупить мене моїми ж словами.  

     - Еммо! Я не хочу бачити його поруч з тобою. - вона підіймає брови.  

     - Артеме, ти дав мені час подумати. От я й думаю. - розвернулась і сіла в авто. Мене ж почало колотити від люті. Вона знущається чи що? Я ж просто вб'ю його нахер якщо дозволить собі щось зайве. Чорт! Чого це мене так штирить? І як люди живуть з цими почуттями? 

      Ми під'їхали до готелю де нас вже чекав піжон з віником в руках. Блін! Ну він реально наривається. І чого це я сам не додумався купити квіти? Телепень! Та я останнім часом здається взагалі мізки відключив і вони якось не так працюють. Хоча, я ж і не дарував ніколи квіти дівчатам. Якось не доводилось. От і тепер не подумав. А він виходить подумав. Ну що ж , молодець, америкос. Тільки це нічого не дасть. Ця крихітка все одно моя. І дуже скоро ти сам це зрозумієш.

     - Ем, ти як завжди неперевершена. Це тобі. - протягує їй квіти.  

     - Дякую Ноа. – посміхається дівчина. 

     - Так, з віником сідати в салон не дозволю, ненавиджу цей запах. - фиркаю. - Клади в багажник. І взагалі-то, тут двоє дівчат, доречно було б купити два букети.  

     - Мабуть. Але ти як я розумію, не розщедрився й на один. - фиркає прилизаний. - Ем, я дуже радий що ти носиш сережки які я подарував. Тобі дуже гарно. - він подарував їй сережки? Значить все ж між ними щось було. Мало того, якщо вона їх носить, значить дорогі як пам'ять. Чи я щось не так розумію? Чорт! А це мені вже не подобається.  

     - Поїхали вже розважатись. Скільки можна тут стояти? - сказала Джес і знов сіла в авто. Я ж взяв Емму під руку і провів до передніх пасажирських дверцят, давши чітко зрозуміти, що їде вона біля мене. 

     - Ці сережки він тобі подарував? - запитую українською в дорозі. Вона кивнула. - Я не хочу щоб ти їх носила.  – вона повернулась до мене і в її очах читалось обурення і насмішка.

     - Ну, взагалі-то ти не можеш цього вимагати...

Оновлення безкоштовної їсторії вже на сайті.

Уривок:

 - Янусь, припини стільки пити. Пішли краще потанцюємо.  Ти завтра маєш бути як огірочок. - підійшла Аліса і забрала з моїх рук келих.

    - Та я в нормі, люба. - вже якщо я сама чую як заплітається мій язик, значить дійсно досить.  - Зараз кілька хвилин подихаю свіжим повітрям і відпустить. 

     - Піти з тобою? 

     - Ні. Іди веселись. Сьогодні твій день .  - я ледь піднялась і йду на вулицю. Перед очима все пливе.  І навіщо я так набралась?  А все через Олександра, який мабуть зараз розважається з тою блондинкою.  А  я ж його так кохаю.  А він... Негідник. Спершу примусив повірити що я йому подобаюсь, а потім пішов з нею. Як так можна?  Зараз я йому все вискажу... - дістаю з кишені телефон, знаходжу номер шефа і натискаю на виклик... 

ТИХОЇ НОЧІ, МОЇ ХОРОШІ.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ.