І тут він раптом замовк, але я відчула як він нахабно оперся підборідям о мою маківку.

– Ти не розумієш. Твоє тіло захищено вже від народження від посягань. Як тобі пощастило обирати, хто тебе торкаємся, хто керує...хто бажає...Я так хочу. Я  живе, хоч в іншому сенсі, це у вас поняття життя обемежено. Але так, я усвідомлена зброя, але бажаю, жити, вчитися, свободи… і обирати хто буде мною користуватися, – відповів техноїд, при обійнявши мене за плечі.

 От щось в його тоні було таке…невловиме, але я відчула це…І ще ці слова «обирати хто тебе торкається…» Наче для мене це така база, а тут…віддає чимось мерзенним... Хотілося спитати більше, але щось стало страшно. Я не могла спокійно дивитися інтерв’ю з жертвами сексуального насилля – мені становилося погано. Так і тут схожі відчуття.