В кожній професії є моменти, які ніколи не потраплять в протоколи нарад і не зафіксуються в робочих чатах. Коли рішення народжуються не лише з цифр і договорів, а й із небезпечних домовленостей, про які краще мовчати.

Така ж "секретна" робота є і у Саші...

Я не встигаю договорити, тому що оживає мій мобільний. На екрані висвічується номер, який я не встигла підписати, але я вже знаю, хто це. Подаюся вперед і сідаю рівно, беручи телефон в праву руку, якомога далі від вух Дена.

- Привіт, - серйозний, зібраний голос, від тембру якого мурахи йдуть тілом. - Зручно розмовляти?

- Не дуже, - дивлюсь у вікно, тиснучи на клавішу гучності, щоб динамік відтворював голос Кирила на мінімумі. - Привіт.

- Я швидко, - Кирило відкашлюється, - завтра на шосту. Я по тебе заїду. Особливо тогуватися не треба. До тебе тільки одне прохання, - він уповільнює тон, ніби вагається, але зрештою продовжує, - вдягни щось вечірнє. До зустрічі.

Кирило першим роз'єднує дзвінок, а в авто повисає тиша. Ден нічого не питає, а я не вважаю за потрібне виправдовуватись. Це був робочий дзвінок. З робочого питання. Ще й по контракту NDA.

Ну, в принципі ви зрозуміли, що вдягнеться вона як треба)