Цікаве з книги

Яро щемливо подивився на мене знизу вверх і перехопив ногу за щиколотку, щоб це зупини. Але я непомітно дала йому зрозуміти, щоб не псував гру. І він тяжко видохнув, перестав втримувати мої пестощі ногою. Але руку з щиколотки не прибрав, а почав гладити пальцями.

 Даріелю мої слова явно не сподобалися. Його погляд потемнів від задумливості, а вуста стиснулися.

– Не розумію, тебе…невже ця справа вартує твого життя? – здивувався Даріель.

– О так! Тож я можу розраховувати на твою допомогу в цій справі? – перепитала я.

– А в мене є вибір?

– Нема.

– Тож до чого ці зайві питання. Але виходить, що ти в разі невдачі потягнеш мене за собою. Ти будеш вартувати мені життя, – сухо попередив Даріель.

– Ну що ж...така твоя доля. Так вирішив твій Творець. Але ж справедливості заради, то й мене не стане. Тож ми будемо квити, – відповіла я.– Я думала ти просто за мене хвилюєшся, а ти за свою долю переймаєшся, може навіть більше. Ти боїться?

____________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512