Зараз моя головна задача — навчитися писати просто. Так, щоб поріг входу в текст був нульовим: сів, відкрив, залетіло.

​Для цього я зараз паралельно тягну два іронічних цикли, де можна не душніти, а відриватися:

​1. «Темні»
Книга 1 . Ліки від сумних думок
Про шістьох вампірів. У кожній епосі свій заміс. Буде весело, саркастично і без соплів. Такий собі майданчик для відпрацювання іронії та динаміки.
Надихнулася піснями гурту Zwyntar

​2. Зомбі-апокаліпсис

Серія коротких оповідань про трьох героїв. Теж іронія, теж драйв, але вже в декораціях кінця світу. Формат короткої дистанції — ідеально, щоб набити руку.

​Паралельно закриваю хвости:

​Дописую одну главу в «Баг: Право на душу» (Sci-Fi, закриваю 1/2 книги).

​Добиваю три книги-роздуми про кризу середнього віку. Це фінал мого «експериментального полігону», після якого я остаточно йду в художку.

​Плани, звісно, грандіозні, але роботу та сім’ю ніхто не скасовував... Тому якихось жорстких графіків виходу не даю. Буду писати про результати по мірі завершення. Поки що все в процесі. Цікаво — стежте, не цікаво — не стежте. Я не наполягаю.