Друзі, запрошую до романтичної новинки від Еліс Кларк "МОЯ ДЖУЛЬЄТТА"! 

Це книга, у якій буде і кримінальний світ, і двоє героїв з характером, і емоційні гойдалки, і багато пристрасті...

Я - донька мафіозі, тож маю вийти заміж за чоловіка, якого обрав для мене мій батько. Але все змінюється, коли мене викрадає син батькового конкурента...

— Ти чого розкричалась? — він провів долонею по мокрому волоссю. — Певно, я був з тобою надто мʼяким.
— Судячи з того, як ти живеш, — я обвела рукою кімнату, — тобі не надто потрібен викуп за мене. Нащо ти мене викрав? Може, ти маніяк?
— А що, не видно? — він вигнув брову і пішов прямо в мій бік.
— Не підходь! — я відскочила від дверей, впершися спиною в протилежну стіну. — Я так просто тобі не дамся!
— І що ж ти зробиш, Джульєтто? — хмикнув він, підходячи максимально близько. Він обпер руку на стіну так, щоб відрізати мені шлях відходу. З іншого боку також була стіна, я була в куті. В пастці.

Продовження - щодня о 18.00! Новинка братиме участь у конкурсі дарк-романів, тож  авторка буде дуже вдячна за підтримку у вигляді "сердечка". додавання в бібліотеку та коментарів! 

УРИВОК-СПОЙЛЕР З НОВОЇ ГЛАВИ, ЩО ВИЙДЕ ЗАВТРА:

— Ти мене вб’єш? — прошепотіла вона. Була дуже бліда, майже така, як її біла сукня. 

Це трохи витверезило мене, тож я все ж трохи відсторонився, але руку не прибрав і погляд не відвів:

— Ні, — я похитав головою. — Я ніяк тобі не нашкоджу. Якщо будеш робити те, що скажу, — останню фразу довелось додати, бо перша злетіла з вуст спонтанно, і мені не подобалось, як вона прозвучала. Надто мʼяко і щиро. 

— Отже, ти все ж хочеш отримати викуп? — вона трохи розслабилась.  — Мій батько заплатить стільки, скільки ти скажеш.

— Гроші — не те, що мене цікавить, — я знизав плечима. — Але так, він зробить те, що мені треба, і тоді все вирішиться. Тільки поводься добре, і все пройде, як треба. Зараз принесу тобі вечерю. 

 — А можна мені ще якийсь одяг? — запитала вона. — Ця сукня до біса незручна, в ній навіть дихати важко!

Я оглянув її в цій сукні. Хотілось би зняти її і подивитися, яка вона без неї. Здається, я навіть трохи завис на вирізі, бо вона перепитала:

— То можна?

— Добре, — я кивнув. — Але жіночого одягу в мене немає. Зараз щось придумаю.

Я вийшов з кімнати і замкнув її. Потім пішов до себе, зазирнув в шафу. Одяг був попрасований і рівно розвішений. І тільки одна довга домашня футболка, та, яку я зняв зранку, вже була раз ношена.

Я мав би дати їй неношену, але взяв цю. До пари підібрав спортивки, ці вже були неношені. 

Повернувся до її кімнати і побачив, що вона стоїть перед дзеркалом і намагається розстібнути блискавку на спині. Почувши мої кроки, вона озирнулася:

 — Можеш допомогти, щось заїло?

Цікаво, що буде далі? Додавайте новинку в бібліотеку, щоб нічого не пропустити!