__________________

 Я притиснулася до нього, хотілося насолодилися сповна цим жаром, поглинути його кожною клітиною тіла і розчинити в собі. Але особливо привертали увагу його очі. Вони сяяли якимсь дивним вогнем і були пронизливо голубими.

 Знов заблимало світло і тіні стали глибші і довші. Навіть, пилинки сповільнилися в падінні. А мені перехопило подих, наче з легень раптом зникло все повітря. А із мого рота виривался пара. Я відчула холод, хоча було до цього тепло. Світ наче затих і спинився.

 Але тут Яро оговтався, зашарівся.

– Чорт…пробач…я...це не правильно…– він відсторонився, а потім швидко пішов, майже при цьому не вишиб двері.