Вона не хоче мене.

І я... я не хочу змушувати її. Не сьогодні. Може ніколи…

У її кімнаті за стіною – важка тиша.

Вона теж не спить.

Я знав це. Відчував якимось дивним чуттям, що вона там, за тією тонкою стіною, зараз не спить. Так само, як я.

Обоє у своїх кімнатах. Обоє наодинці з думками, які неможливо вимовити вголос.

Чоловік і дружина.

Які не торкнуться одне одного цієї ночі.

Зовні, на площі, зграя святкувала до світанку. А ми, новоодружені, сиділи по різні боки стіни і не спали.

Кожен — у своїй самотності.

Кожен — зі своїми демонами.

І дерев’яна стіна між нами здавалась непрохідною, наче прірва.