Любі друзі, сьогодні на книгу "Зведені. Роборонена гра" відкрита передплата.

- Брате, твоя гра виходить з-під контролю, - говорить сердито Давид. - Закінчуй, інакше пошкодуєш.

- Продовжуємо, - відповідає легковажно і підносить голову, щоб глянути на брата, що чорною хмарою нависає над ним. - Я обираю дію. Ну, придумай мені щось цікавеньке.

Він наче грається з вогнем. Не розумію, навіщо він хоче ще більше розізлити Давида. Я ж бачу, що той вже на межі.

- Випий усе віскі, що я тобі налив.

- Думаєш, алкоголь мене ослабить? - усміхається, показуючи білі зуби і бере склянку в руки, та одним махом ковтає алкоголь.

Я кривлюсь разом с ним і вся здригаюсь. Думаю, досить скоро він сп'яніє.

- Ну що, сестричко. Тепер черга дійшла до тебе, - промовляє повільно. Він відкладає склянку і підсувається ближче до мене. А я підтягую ноги до себе і поправляю поділ сукні, помітивши, як жадібно він мене розглядає. - Що обираєш?

- Правду, - відповідаю тихо.

- Ти цнотлива? - коротко і лаконічно.

І цим питанням він повністю вибиває мене з колії. Я розгублено дивлюсь на нього, потім на його брата, що стоїть між нами і тисне своїм зростом. Дві пари очей вивчають моє обличчя. Брати очікують, ледь не затамувавши подих. І я здогадуюсь, що вони дуже хочуть почути відповідь.

Але я не збираюсь втамовувати їхню цікавість.

- Це не твоє діло, - відповідаю різко. - Тому не скажу.

- Тоді тобі прийдеться виконати дію, - задоволено промовляє.

- Як хочеш, - вперто піднімаю підборіддя. Випиваю великий ковток вина і відкладаю келих на підлогу. - Кажи, - приймаю виклик.

Тиша. Дем'ян мовчить. Затягує мить. А я чекаю і вирішую, щоб він не придумав, виконаю завдання.

- Поцілуй мене.

Довго не думаючи, сповзаю на підлогу і на колінах підсовуюсь до нього. Хоче поцілунку? Отримає. Хоче до сказу довести свого брата? Нехай. Потім сам буде винний.

Дем'ян завмирає. В його очах з'являється радісний блиск. Я схиляюсь до нього, поки між нашими губами не залишається простору. Дем'ян продовжує не рухатись. Він чекає, щоб я сама все зробила. Він хоче, щоб я виконала його завдання.

Посуваюсь трішечки вперед і нарешті цілую його. Безневинно, без язика. Просте легке цмокання у губи. Та через секунду хлопець перехоплює мою ініціативу. Він обвиває руками мою талію і підтягує до себе ближче, поки не врізаюсь у його груди.

Тепер він цілує, бере на себе контроль. Язиком розсовує мої пересохлі губи, вривається у рота, викликавши у мене тихий стогін. Тіло реагує миттєво і всю накриває жаром. Бажання зароджується внизу живота і я розумію, що попала.

Коли Дем'ян перериває поцілунок, він відсторонюється і дивиться на мене збудженими очима.

- Тепер, Давиде, поцілуй Міру, - говорить командним тоном.

Я кліпаю, не розуміючи, що відбувається.

- Але це не за правилами гри, - бурмочу розгублено.

- У цій грі немає правил, сестричко, - шепоче і відпускає.

Раптом мене тягнуть назад і я врізаюся спиною у інше тіло. Холодні пальці ловлять мене за підборіддя і повертають голову убік. Все, що встигаю побачити. Це обличчя Давида, що наближається.

А потім мої губи мордують жадібним вимогливим поцілунком.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1