Привіт, Букнет! Давайте знайомитися, і ласкаво просимо до «Маленького Відня», якого ви ще не бачили.
Вітаю всіх читачів та авторів! Сьогодні я нарешті наважуюся вийти з тіні та представити вам свій дебют — першу книгу з циклу «На межі життя».
Це історія, яка народилася з одного страшного припущення: що, як природа одного дня просто виставить нам рахунок?. Що, як апокаліпсис — це не миттєвий спалах, а довге й принизливе згасання, до якого ми звикаємо, гортаючи стрічки соцмереж у респіраторах?.
Чого чекати від циклу:
1. Атмосфери занедбаного міста та постійної напруги
2. Складної драми стосунків.
3. Наукового погляду на виживання.
Як я наважився опублікувати свою першу книгу?
Часто кажуть, що книга пишеться місяцями або роками щоденної праці. Моя ж історія — це шлях довжиною у п’ять років, але не так, як ви думаєте.
Все почалося, коли мені було 12. Тоді мені до рук потрапила стаття про Кордицепс — гриб, що перетворює комах на слухняних зомбі. Ця ідея настільки вразила мою уяву, що я одразу зробила перші нотатки. Я уявляла світ, де природа виставляє людству рахунок. Але... я була дитиною. Ідея здалася надто складною та нудною, тож я її покинула.
Друга спроба була у 15. Я повернулася до тих старих записів. Саме тоді народилися вони — мої герої, Кассандра, Дем’ян, Максим, Артем та милий песик Рокі. Я вигадала їхні характери, їхні страхи та мрії. Але життя знову розставило свої пріоритети, і рукопис вкотре відправився «в шухляду». Я думала, що, можливо, ця історія ніколи не буде розказана.
І ось мені 17. Те, що визрівало п’ять років, виплеснулося на папір за один тиждень. Наче греблю прорвало: я писала, переписувала та перевіряла тисячі разів, поки не поставила фінальну крапку. Так народилася книга «На межі життя» — перша частина майбутнього циклу.
Я дуже сподіваюся, що історія, яка жила зі мною цілих п'ять років, зможе відгукнутися у вашому серці. Запрошую вас до читання! Додавайте книгу в бібліотеку, діліться враженнями в коментарях — для мене зараз важливе кожне ваше слово та здорова критика.