Грифони знову роздирали на шмаття. Починали з грудей та рвали на чотири боки. Як і кожного разу, здавалось це - востаннє. Зараз ослабленіі м’язи лунко тріснуть, і крилаті тварі рознесуть тебе врізнобіч. У позасвіття. Нащо триматись? Відпусти, розтань, зникни. Задовольнися небуттям.

За що триматись?

За руку. Сильну, суху, жилаву. Рука – єдина путь. Рука – зв’язок зі світом. Зі злим, несправедливим, який хотів, щоб тебе вже не було. То чому ти хапаєшся? Чому опираєшся? Може, там, куди прямують грифони, на тебе чекають? Мати. Чи навіть батько.

Але рука міцна. Ця міць здатна протистояти грифонові. Навіть кільком. Навіть всім потойбічним почварам. Ця сила щоразу перемагає і бодай на крихту перетягує в бік життя.

П'ЯТА ЖЕРТВА