Світ повний людей, але не кожен із них готовий до діалогу. Ми часто робимо помилку, вважаючи, що істина потрібна всім без винятку. Насправді ж більшість шукає не світла знань, а дзеркала, яке б підтвердило їхню бездоганність. Коли ти намагаєшся вказати на помилку людині з обмеженим світоглядом, ти не стаєш її вчителем — ти стаєш її особистим ворогом. Для невігласа будь-яке зауваження є актом агресії, спробою принизити його штучно зведену велич...
Мудрість починається там, де зникає страх здатися недосконалим. Справді глибока особистість сприймає критику як безкоштовний урок, а не як ляпас. Вона знає, що кожне виправлення — це інструмент, яким можна відсікти зайве від власного характеру. Смирення перед фактами є ознакою сили, а не слабкості. Для такої людини зворотний зв’язок — це навігатор у тумані власних ілюзій...
Мистецтво жити полягає в тому, щоб вчасно розпізнати, куди варто інвестувати своє слово. Не кожне его варте твоїх зусиль і не кожна закритість заслуговує на спробу її подолати. Витрачати енергію на того, хто забарикадувався у власній правоті, — це все одно що поливати камінь у надії виростити сад. Твоя розсудливість — це твій щит. Вона підказує, коли варто говорити з відкритим серцем, а коли — пройти повз, зберігаючи внутрішню тишу.
«Не метайте перлів перед свинями», — ця давня біблійна метафора, яку тлумачить Bible Gateway, залишається актуальною й сьогодні: цінність думки визначається не лише її змістом, а й здатністю слухача її осягнути.
Врешті-решт справжній спокій приходить тоді, коли ти дозволяєш іншим залишатися при їхніх помилках, обираючи розвиток для себе і тишу для тих, хто до неї ще не доріс.
Володимир Цісар
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА вважається критикою такі слова автора до автора. Дослівно (написано мені): "тебе мало читають, бо людям скучно і вони шукають щось краще і цікавіше."
Liy Fo, Ви вважаєте нормальним писати таке?
Мудрі слова, безперечно.
Та не варто забувати про прірву між здоровою конструктивною критикою і намаганням самоствердитись за рахунок іншої людини.
Якщо коментатор транслює власні необізнаність та комплекси, намагаючись нав'язати їх автору — це не критика, а привід звернутись до психолога.
Я вважаю, що при озвученні, що при написанні відгуку треба ставити собі одне просте питання: "я це кажу, щоб що?" Щоб допомогти людині побачити моменти, які можна було б доопрацювати? Чи щоб "тикати носом" у власну експертність, навіть якщо експертності не видно і за кілометр?
Коментар цінний, коли він містить щирість. Коли він чесний і неупереджений, та в наш час цілком собі дорослі люди падають на підлітків, видаючи звичайне хамство, заздрість та комплекси за прямолінійність, а тоді полюбляють розповідати, що люди не вміють сприймати ці, даруйте за французьку "висери" як критику до твору.
Тож все залежить від того ЯК поданий коментар.
Адекватна критика — це сила автора. Неадекватна — слабкість коментатора.
Анастасія Коваленко, Ми всі маємо право на власну думку. І нам може ,щось не подобатися, чи здаватися неправильним . Це нормально . Але краще ,цю думку тримати при собі - якщо автор не дає нам право на його критикивати . Або якщо дає формально .
Якщо ви бачите що критика не сприймається -то не варто далі продовжуавати . Бо нічого доброго з цього не буде .
Є ж люди ,яким ваша конструктивна критика допомагає .Сконцентруйтеся на роботі з ними.
Читаю все це й мимоволі згадую меми про зумерів. Не дай Боже когось ненароком образити — одразу ж сприймуть як напад. І спробуй тільки написати якесь зауваження без тонни слів підтримки, без десятка смайликів і трьох абзаців про те, як чудово авторКА пише. Інакше ризикуєш отримати звання «троля» замість людини, яка просто хотіла висловити думку. :(
Дуже гарно сказано ❤️
Усі тут такі думки пишуть, що і я вирішив.
А чи не байдуже, що ти кажеш та що кажуть тобі? Ну, якщо серьезно?)
Так, якщо це по справі - гарний привід вдосконалитись. Але якщо прокачати трохи "спостереження", то ти і сам почнеш помічати те, чого сам не бачив. І усе це буде на прикладі інших? Це, щодо того, що кажуть.
А щодо того, що кажеш ти - а який сенс? Щоб людина виправилася? А чи виправиться вона? А якщо ні - коментар просто витрачає час того, хто його пише, а також того, хто його читає. Залишити гарну критику чи пораду - це ще вміти треба. А багато людей навіть і простішого не можуть...
Анастасія Коваленко, Для критики - потрібно мати певний кредит довіри від іншої людини. І її згода. Якщо вона лише формальна. ,а по суті її немає- то потрібно відмовлятися від розбору книги автора. Або писати лише позитив
Коментар видалено
Чудовий блог! Я як раз нещодавно теж про це писала — про те, як важко жити з відчуттям, що ти «найрозумніший у кімнаті», і як складно зараз знайти дійсно якісних критиків, які б не гладили по голові, як ШІ, а давали справжній опір.
Я для себе вихід знайшла — зрозуміла, що засиділася в цій «бульбашці», тому восени йду на серйозне підвищення кваліфікації. Мені зараз життєво необхідні і зубасті професори, і жорстка практика «на землі». Тільки так можна вийти з ілюзій і знову відчути себе новачком. Дякую, що підсвітили цю тему! Дуже відгукнулося!
Магістр Анімарум, Дякую . Знав що вам зайде. Загугліть на фейсбуці автора. Він з Рівненської області, старший чоловік - думаю вам й інші пости його зайдуть. Я на нього підписався сьогодні
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати