Світ повний людей, але не кожен із них готовий до діалогу. Ми часто робимо помилку, вважаючи, що істина потрібна всім без винятку. Насправді ж більшість шукає не світла знань, а дзеркала, яке б підтвердило їхню бездоганність. Коли ти намагаєшся вказати на помилку людині з обмеженим світоглядом, ти не стаєш її вчителем — ти стаєш її особистим ворогом. Для невігласа будь-яке зауваження є актом агресії, спробою принизити його штучно зведену велич...
Мудрість починається там, де зникає страх здатися недосконалим. Справді глибока особистість сприймає критику як безкоштовний урок, а не як ляпас. Вона знає, що кожне виправлення — це інструмент, яким можна відсікти зайве від власного характеру. Смирення перед фактами є ознакою сили, а не слабкості. Для такої людини зворотний зв’язок — це навігатор у тумані власних ілюзій...
Мистецтво жити полягає в тому, щоб вчасно розпізнати, куди варто інвестувати своє слово. Не кожне его варте твоїх зусиль і не кожна закритість заслуговує на спробу її подолати. Витрачати енергію на того, хто забарикадувався у власній правоті, — це все одно що поливати камінь у надії виростити сад. Твоя розсудливість — це твій щит. Вона підказує, коли варто говорити з відкритим серцем, а коли — пройти повз, зберігаючи внутрішню тишу.
«Не метайте перлів перед свинями», — ця давня біблійна метафора, яку тлумачить Bible Gateway, залишається актуальною й сьогодні: цінність думки визначається не лише її змістом, а й здатністю слухача її осягнути.
Врешті-решт справжній спокій приходить тоді, коли ти дозволяєш іншим залишатися при їхніх помилках, обираючи розвиток для себе і тишу для тих, хто до неї ще не доріс.
Володимир Цісар
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМудрі слова, безперечно.
Та не варто забувати про прірву між здоровою конструктивною критикою і намаганням самоствердитись за рахунок іншої людини.
Якщо коментатор транслює власні необізнаність та комплекси, намагаючись нав'язати їх автору — це не критика, а привід звернутись до психолога.
Я вважаю, що при озвученні, що при написанні відгуку треба ставити собі одне просте питання: "я це кажу, щоб що?" Щоб допомогти людині побачити моменти, які можна було б доопрацювати? Чи щоб "тикати носом" у власну експертність, навіть якщо експертності не видно і за кілометр?
Коментар цінний, коли він містить щирість. Коли він чесний і неупереджений, та в наш час цілком собі дорослі люди падають на підлітків, видаючи звичайне хамство, заздрість та комплекси за прямолінійність, а тоді полюбляють розповідати, що люди не вміють сприймати ці, даруйте за французьку "висери" як критику до твору.
Тож все залежить від того ЯК поданий коментар.
Адекватна критика — це сила автора. Неадекватна — слабкість коментатора.
Кайла Броді-Тернер, А от і ви. Хто ж вас критикував? Вас запитали про значення вислову. А ви почали писати намагання принизити. Замість подякувати на коментар і пояснити. Ви ж використовуєте застарілі слова і вирази. То де тут критика?
Хочете конструктивну критику? Так її ще не було.
Критика Ось. Ваш твір жорстокий. З першої глави ми бачимо, як мама змушує дитину ламати кістки тварині. А раніше заставляла ламати їй пальці. І далі по твору постійно щось ламають тваринам. В потом мати приводить на це сестру. Чому в вашому творі досі не має позначки 18+? Хіба таке можна читати дітям?
І ваші персонажі не розвиваються. Не можуть опанувати сили за роки навчання. Та діти за 5 років опановують здатність розмовляти і ходити. В тут юнаки не можуть ніяк користуватися своєю силою. Хіба вони якісь олігофрени?
І ще. Якщо ви спеціально вишукуєте якість застарілі, рідковживані слова чи вирази, то щоча б робіть сноски. Чи нормально пояснюйте.
Я теж багато розумних слів знаю, але спеціально пишу простою мовою. Щоб передати зміст. А який зміст вашого твору? В чому там суть? В великій кількості символів? Чи у зарозумілих словах?
Чудовий блог! Я як раз нещодавно теж про це писала — про те, як важко жити з відчуттям, що ти «найрозумніший у кімнаті», і як складно зараз знайти дійсно якісних критиків, які б не гладили по голові, як ШІ, а давали справжній опір.
Я для себе вихід знайшла — зрозуміла, що засиділася в цій «бульбашці», тому восени йду на серйозне підвищення кваліфікації. Мені зараз життєво необхідні і зубасті професори, і жорстка практика «на землі». Тільки так можна вийти з ілюзій і знову відчути себе новачком. Дякую, що підсвітили цю тему! Дуже відгукнулося!
Дуже слушна думка і в тему. Вже не раз бачу, що є люди, які вважають свої твори найкращими настільки, що не знатні сприйняти не те що критику, а просто зауваження. А іноді навіть просто питання по їх тексту сприймають як велику образу. І замість того, що подякувати і нормально відповісти починають писати агрессію, притензії, намагатися принизити і навіть хочуть блокувати.
Дивишся на таких людей і думаєш, що вони настільки бояться почути правду про свої твори, полюбляють лише пластикові посмішки, що їх стає шкода.
Анастасія Коваленко, Дякую за коментар) нам варто тренувати терпіння. Люди хочуть пожити в ілюзіях - не варто їх руйнувати
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати