Любі читачі, сьогодні ще один вірш у мою збірку на тему емоцій)

На жаль, це не про позитивні, а про згубні емоції. Часто ми не помічаємо, звідки вони черпають своє коріння. Але, якщо поспостерігати, то можна помітити, що саме люди провокують їхнє виникнення. Так, справді. А хто ж іще? 

Я вже напевно, вже не перший вірш публікую про те, які люди жорстокі та лицемірні. А хіба це не так? Можливо, це всього лиш лотерея? Я впевнена, що не всі такі. Все ж залишилося щось людяне на цій Землі? А з іншого боку, я вдячна цим людям за те, що свої приховані емоції я перетворюю у слова, рядки - одним словом вірші. Вірші, які мені справді подобаються, тому що вони живі та справжні.

Нестерпні емоції, ніби пекельний вогонь, який спопеляє все на своєму шляху. Хоча, можливо порятунок все ж існує?

Уривок із вірша:

Цей світ не мій: у ньому важко...

Через багато років зробила висновок такий.

І відчуття, немов беззахисна комаха,

Яку розтопчуть, не прикладаючи зусиль.

Повний вірш можна знайти за посиланням:

https://booknet.ua/reader/emoc-za-prizmoyu-dush-b445599?c=4949914

Приємного читання)