Думаю, у житті кожного автора трапляються книги, які пишуться не швидко і не легко. Але потім смакуються, як добре витримане вино.
Герої такої книги — особливі для письменника: ними не керуєш і не крутиш за власним бажанням, а ніби спостерігаєш за їхнім життям збоку й ледве встигаєш занотовувати побачене.
Саме таку книгу я пишу зараз.
«Наречений(приречений) Відьми» став для мене тим самим делікатесом, яким я смакую повільно й із задоволенням. Занурююся в цей фантастичний світ, де кохання заборонене й незрозуміле, а вищі істоти виявляються зовсім не такими, якими їх уявляють люди.
Та навіть у такому світі кохання здатне народитися там, де в нього найменше шансів на виживання…
Для мене всі книги особливі й посідають своє місце, але кожна — по-своєму. Якщо ж говорити про ту, що, певно, ніколи не відпустить, то це, звісно, дилогія "Вовкун"))
Складно виділити якусь одну)
Коли пишеш книгу, певний час живеш у ній, проживаєш кожну подію зі своїми героями)
Тож кожна з книг особлива для мене і навіть як вона у чомусь не бездоганна, вона продовжує займати своє місце у серці❤️
Вітаю вас, мої читачі. Чи ще пам’ятаєте незавершену історію Аміри-Сеймарін і ту кляту арку, що досі не дає спокою ні героям, ні читачам, ні мені? Можу нарешті повідомити: робота над заключною частиною «Смарагдової
Запрошую до нового ромиану "Приватний режим" від Мар'яни Долі! Рута — журналістка і блогерка, яка захоплюється трукраймом. В коментарях під її відео все частіше з'являється незнайомець під ніком Марс.
Мені стало цікаво, яку тему ви почали поглибленно вчити через написання книги, а потім продовжили її вивчати? Я колись пробувала написати книгу про світ де магія це фізичне явище. Тоді почала цікавитись фізикою, книгу не
Вчора я запустив блог, де шукав авторів "чистого" фентезі та фантастики. Наскладав собі купу творів з улюблених тем (дякую всім, хто відгукнувся!) і тепер задоволений, що той хом'як — при повних засіках.
Так-от, сьогодні
«Сьогоднішній розділ книги Під його владою дався мені дуже важко. Писати про те, як руйнується останній промінь надії — це ніби розривати власне серце. Марина була готова боротися, була готова бути сильною заради
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОооххх)) бажаю смачного тоді вам та натхнення довести книгу до кінця❤️
Ганна Літвін, Дуже вам дякую !!! ❤️❤️❤️
Для мене всі книги особливі й посідають своє місце, але кожна — по-своєму. Якщо ж говорити про ту, що, певно, ніколи не відпустить, то це, звісно, дилогія "Вовкун"))
Белла Ісфрелла, Дякую! ❤️❤️❤️
Складно виділити якусь одну)
Коли пишеш книгу, певний час живеш у ній, проживаєш кожну подію зі своїми героями)
Тож кожна з книг особлива для мене і навіть як вона у чомусь не бездоганна, вона продовжує займати своє місце у серці❤️
Кайла Броді-Тернер, ❤️❤️❤️
Цікаве питання. Бо кожна книга має свій відпечаток. Кожен герой створений автором має своє місце в його думках.
Руслан Баркалов, Так, автор не байдужий до кожного свого героя. Але все ж таки не повірю, що всі вони однаково улюблені.
❤️❤️❤️
Шепіт Місяця, ♥️♥️♥️
❤️✨❤️✨❤️
Тея Калиновська, Дякую! ♥️♥️♥️
Мабуть, для мене це кожна книга під час написання. Вона ж залишається в серці і по завершенню, але тісниться для нової історії ☺️
Лана Жулінська, Батьки люблять усіх своїх дітей, але кожного – по-різному.
♥️♥️♥️
Чарівна Мрія, ♥️♥️♥️
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати