Сьогодні багато хто пише про повномасштабну війну. Я - не виняток.

Її перший день був страшним дежавю.
Але, зізнаюся, це був і день, коли в мені оселилася надія: що застійне болото нарешті сколихнеться, що мій дім, який я залишила, повернеться.

«Борітеся - поборете», хіба ні?

Боляче визнавати, що тоді надію затьмарила нова реальність. Дива не сталося. За всі ці роки ціна, яку платить Україна, - надто висока. Життя. І кінця-краю поки не видно.

Але саме цього й чекає ворог - зневіри. Щоб ми втомилися. Щоб опустили руки. Щоб припинили спротив.

Та по справедливості має бути інакше.
Зло, що сунуло в наші хати, має програти.

Я намагаюся не втрачати віри - і закликаю вас до того ж.

Мирного неба.
Дякую кожному й кожній, хто захищає Україну.

Слава Україні.
Героям слава.