У новому розділі моєї історії реальність знову поводиться підозріло, а Люм вкотре намагається просунутись у вивченні окультного та практичної магії. Трикстер тим часом займається своїми трикстерськими справами, бо що йому ще робити? Спойлерити не буду, але показую невеличкий уривок, який нічого особливо цінного й секретного не видає. Решту знайдеш у тексті крайньої глави. 

Я задовбала Гугл, чат Джіпіті і навіть місцеві бібліотеки тим клятим пірʼям.  За два тижні мене вже шарахалися: все езотеричне комʼюніті міста Ф., привокзальні ворожки-шахрайки, найвідоміші продавці «справжніх» мінералів а-ля Алі Експрес і навіть Зинаїда Павлівна. В неї я теж наважилася спитати, чи не знає вона бува, для чого відьмі пірʼїна. Змірявши нас із Фенрі промовистим інквізиторським поглядом, бабуська відповіла, що то великий гріх, і час їй уже поговорити з орендодавцем.

Про страшне чаклунство, очевидно, і собаку розміром з корову, втім гадаю, нічого з того не вийде. Орендодавець — мій університетський товариш-розбишака Мітька з гірського села Вільховина, що значно північніше звідси. Цю халупенцію він чесно виграв в карти ще на третьому курсі, і вона йому зараз ні в кут, ні в двері. Мітька мандрує світами, живучи своє найкраще життя, валандаючись за спідницями, граючи у всі можливі азартні ігри і раз по раз втікаючи від чоловіків своїх незчисленних «подруг» і «друзів».

Ми попервах жили тут удвох, доки зручно було добиратися на навчання, а коли Дімітара (як хлопчина себе представляв у поважних колах) покликали пригоди, я отримала великодушну пропозицію залишатися стільки, скільки захочу.

Ну а все-таки як гадаєш... Пірʼя — це символ чого? Буду рада почути твоє бачення і варіанти :)