Іноді найважливіші розділи — не ті, де проливається кров.
А ті, де крижане серце вперше дає тріщину.

Сьомий розділ — це погляд у тишу Доріана.
Не Альфи. Не правителя. Не холодного стратега.
А чоловіка, який втратив брата… і раптом не відчуває тієї люті, яку повинен відчувати.

Що страшніше — ненависть?
Чи порожнеча?

У цьому розділі немає бою.
Є розмова. Важка, болісна, чесна.
Рейн уперше йде проти нього — не як підлеглий, а як друг.

І вперше Доріан лишається сам на сам із правдою, від якої так довго тікав.

Я маю ненавидіти дівчину, яка його вбила. Маю хотіти помсти. Маю бажати її смерті — повільної, болісної, публічної.
Але коли я дивився на неї…
Я не відчував того, що мав би відчувати. Лише біль. Сум. Крижаний холод.
А ще… щось невідоме, незрозуміле мені. Воно лоскотіло біля серця — в тій самій вічній порожнечі, до якої я вже звик за багато років самотності.

Іноді почуття приходять не тоді, коли їм дозволено.
Іноді — не до тих людей.
І не в той час.

Сьомий розділ — це початок внутрішнього зламу.
Ще не кохання.
Ще не прощення.
Але вже не холод.

Буду рада, якщо ви відчуєте це разом зі мною.

Ворог мій. ЧИТАТИ ТУТ