Він привозить мене на базу відпочинку. Це місце виявилося найшикарнішим, у якому я колись відпочивала. Воно знаходиться на території великого гаю. Затишні дерев'яні будиночки, кілька ставків, на яких любителі риболовлі можуть відпочити від мирської метушні, а головне чисте та свіже повітря. Ми заселяємось в один із будиночків. Зовні він здається маленьким, проте всередині дуже просторий.

— Ти їсти хочеш? Я, наприклад, дуже голодний, зранку нічого не їв, — питає, виставляючи на стіл пакети з продуктами.

— Так. Не завадило б перекусити, — оглядаюсь у житловому приміщенні.

— Ти, хоч умієш готувати? Ну, тобто можна піти в ресторан, але я зараз з ніг звалюся просто, — падаючи на диван у вітальні, ставить мені настільки образливе питання. 

Ну, ось як дівчина може не вміти готувати? Кожна щось може стелепати. Звичайно, існують ще й такі курки, які взагалі нічого не можуть зробити, ну я то до них не належу. Посміхаюся своїм думкам і, мовчки, йду на кухню.

Розбираю покупки, знаходжу овочі, курячі стегенця, шинку, сир та пляшечку дорогого вина. Через годину, по кімнатах витає аромат смаженої картоплі з м'ясом, наче б то нісенітниця, а смакота. Нарізаю салат з овочів та зелені та накриваю на стіл, не забуваючи поставити вино та келихи.

А потім тихенько підходжу до дивана і ніжно цілую в губи свого кавалера, який заснув, чекаючи вечері. Ну, не могла я просто сказати вставай! На, що він одразу відповідає пристрасним поцілунком, вміє таки закрутити голову.

— Чим смачненьким пахне? — потягується на дивані.

— Їжею, любий, — не утримуюсь від посмішки, він схожий на сонного їжачка.

Сідаємо з ним за стіл і він відкриває пляшку, поки розливає вино по келихах, я накладаю йому в тарілку картоплю та салат. Ми так зголодніли за весь день, що з'їдаємо майже все. Ось, що означає голодна людина, а точніше дві людини.

Книгу читати ТУТ