Вітаю, дорогенькі! Нарешті можу вас познайомити з головною героїнею роману Покарай мене ніжно Юлією. Й ось невеликий сполер:

Я стою на другому поверсі, біля поручнів, і дивлюся вниз, на цей вир тіл і звуків, який ніколи не стихає. Музика б’є в груди — не ритмом, а болем. Кожен  удар відлунює в ребрах, ніби хтось стукає зсередини: «Випусти мене, Юлю. Досить». Лазери ріжуть темряву, ніби ножі, і я думаю: якби вони могли розрізати й мене — може, стало б легше дихати.

Мені двадцять сім. П’ять років тому я відкрила «Midnight Pulse» — з голих стін, позичених грошей і ночей, коли плакала в подушку, щоб ніхто не почув. 

Я вдягаю цю сукню — чорну, як ніч, з вирізом, що оголює спину до самого хребта. Тканина липне до шкіри, ніби нагадує: ти не можеш сховатися навіть від себе. Туфлі на шпильках ріжуть стопи, але я посміхаюся — широко, яскраво, так, ніби мені байдуже, що всередині все кричить. Волосся розпущене, важке, падає на плечі, ніби щит. Губи — криваво-червоні, ніби я щойно вкусила чиюсь шию. Я виглядаю так, ніби готова знищити будь-кого, хто наблизиться. І вони вірять. Вони завжди вірять.