Буває так: ти роками ходиш однією і тією ж дорогою. Знаєш кожен поворот, кожну ямку на асфальті й точно впевнений, куди цей шлях веде. Тобі там спокійно, зрозуміло і... безпечно.

Але одного разу стається щось, що вибиває грунт з-під ніг. Твій старий світ тріщить по швах, і те, що здавалося непорушним фундаментом, розсипається за мить. І саме в цей момент ти помічаєш людину, яка завжди була поруч. Не десь там, за горизонтом, а на відстані витягнутої руки. Людина-константа. Людина-безпека.

Раптом ти розумієш, що знайомі з дитинства очі дивляться на тебе інакше, а слова, сказані колись давно, набувають зовсім іншої ваги. Виникає питання: чи варто ризикувати цією ідеальною стабільністю заради невідомого "а що, як?".

Ця історія про те, як важко знайти правильний маршрут, коли GPS серця показує зовсім не туди, куди ви звикли ходити роками. Перша частина вже набуває обрисів, і я не можу дочекатися, коли ви познайомитеся з цими героями ближче.

Чи вірите ви в дружбу між хлопцем і дівчиною, чи це лише довгий маршрут до чогось більшого? Пишіть у коментарях!