Після 34-го розділу. Я відчуваю цей постріл...

https://booknet.ua/book/lyalka-v-rozplatu-b447771

Друзі…

Я тільки-но натиснув «Опублікувати» на 34-му розділі.  
І зараз сиджу, дивлюся на екран, і в мене тремтять руки.  
Не від кави.  
Не від нервів перед релізом.  
Від того, що я щойно змусив Настю натиснути на спусковий гачок.

Я писав цю сцену майже тиждень.  
Не тому, що не знав, як закінчити.  
А тому, що після кожного речення мені доводилося вставати, виходити на балкон, курити одну за одною і просто дихати.  
Бо коли вона підняла пістолет і вистрілила — я відчув цей удар сам.  
У груди.  
У горло.  
У те місце, де роками сидів мій власний біль, який я ніколи не показував нікому.

Я не хотів робити це красиво.  
Не хотів робити це «героїчно».  
Я хотів, щоб це було страшно.  
Щоб кров була справжньою.  
Щоб його хрип був справжнім.  
Щоб її очі — сухі, мертві, але живі — залишилися з вами надовго.  
Щоб ви відчули той самий холод, який відчував я, коли писав.

Я плакав, коли писав останній абзац.  
Не тому, що шкодував Ігоря.  
А тому, що Настя нарешті перестала мовчати.  
Вона сказала йому все, що носила в собі роками.  
І я відпустив щось у собі теж.  
Але відпускати — боляче.  
Дуже боляче.

Цей розділ став для мене найважчим у всій книзі.  
Не тому, що треба було написати смерть.  
А тому, що треба було дати їй сказати те, що вона ніколи не наважувалася сказати вголос.  
І коли вона це сказала — я зрозумів: це не просто сцена.  
Це кінець однієї епохи.  
І початок іншої.

Половина книги позаду.  
Але найстрашніше — ще попереду.  
Бо коли ти вбиваєш батька — ти не просто закриваєш двері.  
Ти відкриваєш нові.  
І за ними — війна.  
Кров.  
Втрати.  
І вибір: втекти чи стояти до кінця.

Якщо ви готові йти далі зі мною — дякую.  
Якщо вам потрібна пауза після цього розділу — візьміть її.  
Обійміть когось рідного.  
Випийте кави.  
Плачте, якщо хочеться.  
А потім повертайтеся.

Настя ще не закінчила говорити.  
І я ще не закінчив писати.

P.S. Якщо після 34 розділу вам боляче — напишіть мені.  
Я читаю всі коментарі.  
І я з вами.  
Ми разом проходимо цей шлях. ??

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
⭐запрошуємо до флешмобу "Перлини України"⭐
Дорогі читачі та автори! ✨ Сьогодні у нас із чарівною авторкою Еллі Мун надзвичайно хвилююча та особлива подія. Ми вперше об'єднали зусилля, щоб створити дещо абсолютно унікальне — те, чого ще не було на теренах нашої
Рибка Карл, видавництво і ще трохи новин
Привіт мандрівникам Букнету! Давно я не писала блоги і тому цей вийде доволі довгим, та маю новини, якими дуже хочеться поділитись. На днях завершились пригоди Кіри Арденс із серії Нульовий ранг. І от я правда хотіла
⭐️фінал історії. На межі. Очікуйте.⭐️
Історія яка на завжди залишиться зі мною. Складні, небезпечні, та пристрастні. Залишилося ще зовсім трішки до фаналу. Готові? Рухаемося до фіналу? Пуск. Старт. Фінішна пряма... "На межі" ⭐️ Ми вийшли
Чудове знайомство з босом…
❤️❤️❤️Павук сидів просто над екраном для мультимедіа й уже сплів солідне павутиння. Ігнорувати таке жахіття було неможливо – презентація проєкту могла легко перетворитися на демонстрацію цього монстра.
"Я тобі не вірю" перша знижка на передплату
Друзі, сьогодні діє перша знижка на передплату моєї книги Я тобі не вірю «Ти приїдеш сьогодні?» «Я приготувала вечерю» «Дуже на тебе чекаю» Міцно стискаючи корпус мобільного, я пробігаю очима текст. Короткі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше