Історія яка на завжди залишиться зі мною. Складні, небезпечні, та пристрастні. Залишилося ще зовсім трішки до фаналу. Готові? Рухаемося до фіналу?  Пуск. Старт. Фінішна пряма... "На межі" ⭐️

Ми вийшли з будинку. Повітря було крижаним і пахло мокрим асфальтом та металом. Холодний дощ бив по обличчю, але я майже не відчував цього. Я міцно тримав Марту за руку, ведучи її до машини.

​Я відчинив перед нею дверцята свого чорного матового позашляховика — спорткар сьогодні залишиться в гаражі. Мені не потрібна була швидкість заради адреналіну. Мені потрібна була впевненість.

​Я сів за кермо, кинув телефон у підсклянник і завів двигун. Той глухо й потужно заревів, прорізаючи шум дощу.

Я перевів погляд на Марту. Вона сиділа на пасажирському сидінні — ідеально спокійна, зібрана, її платинові сережки тьмяно блищали в напівтемряві салону. Вона була моєю найбільшою силою.

​— Готова дивитися, як падає стара імперія? — запитав я, вмикаючи двірники.

​— Я сама її звалила, Лісовський, — вона ледь помітно, іронічно всміхнулася куточками губ. — Мені цікаво подивитися на руїни.