Побут ветерана Індиґо [futureproof]

Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті!

Капралка зняла один навушник, взявши до рук соковитий апельсин. Він мав насичений колір, гладеньку пористу фактуру і приємний цитрусовий аромат, від якого внутрішній гепард Кейн одразу ж чхнув. Капралка брезгливо відсунула його від себе. 

– Ноубл, проскануй, будь ласка, на наявність домішок. Коли вже морочитись з тими соками, то хай Реймі хоч п’є щось більш натуральне…

Кейн зачекала, та відповіді не було. Тоді усвідомила власну помилку та зітхнула, поклавши апельсин до кошика. Вона досі звикала, що її інтерфейс було вилучено. 

Хлопчик кинув швидкий погляд в бік кухні, де саме возилась Кейн і понизив голос:

– А чи нема у Вас касетного програвача як у машині Вінчестерів?

Купер всміхнувся.

– Бачу Кейн провела тобі лікнеп по класиці?

Реймі всміхнувся:

– Я хочу щось їй подарувати. Вона така сумна останнім часом…Я відклав трохи…– він поліз до кишені діставши чип для тимчасових грошових переводів.  – Тут, звісно мало, але я можу заробити ще!

Купер накрив його руку своєю.

– Зробімо так, юначе…Я прогляну, що в мене є і все підготую, а там уже й розрахуємось.

Реймі знервовано всміхнувся. Купер хитнув головою, ховаючи усмішку за склянкою, яку щойно йому передала Кейн.

– Про що гомоніли?

– Ні про що! – одночасно відповіли вони.

– Блейк Кім.

– Запис розпочато.

– Привіт. У мене вилучили Ноубл. Тож повідомлення залишатиму у такий спосіб. Перевір свою квартиру на предмет жучків. У своїй знайшла чотири. Чи все у тебе гаразд? Дай знати.

Десь за пів години, Кейн швидко крокувала біговою доріжкою, а тоді прискорилась, перейшовши на біг. Думки вирували у голові, змушуючи капралку хвилюватися. Певно тому, вона не одразу й звернула увагу на те, що Блейк так і не відповіла.

_____________________________________________________________________________________

Заходьте в гості) 

[FUTUREPROOF]

Планета Індиґо-352. 5193-й рік. Людство вже майже двісті років проводить експансію, подорожуючи різними галактиками. Освоєння нових, незвіданих планет потребувало могутнього війська, тих, хто буде сильнішими, спритнішими, стійкішими до майбутнього.
Кейн Лавкрафт була однією з них, вона пройшла не одну битву і вже забула як воно: відчувати смак до життя, бути вільною. Тільки малий сусідський хлопчик допомагає їй усвідомити цінність власного існування.
Спостерігаючи за контролем влади, нескінченною цифровізацією і непомірними апетитами людства, Кейн усвідомлює, що одного страшного дня всі вони заплатять дорогу ціну за свої загарбницькі війни. Існує лише один крихітний шанс стати стійкими до майбутнього. Головне не втратити його.

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️