Цитата з майстерні

Вельмишановне панство.

Поки готую до викладки інші мої роботи, інколи дозволю собі вміщати тут окремі вислови з оповідей моїх скорбних.

Не задля хвастощів (бо то є гріх тяжкий)  :-) , а лишень аби слова ті не пропадали марно, як безіменні скриньки у сирій землі.

Бо що ж то за фраза,
якщо вона ні разу не злякала добропорядного читача?

Ах, доля є сліпа! І якою ж нещасною є нерозумна людина, що власноруч будує собі горе! Авжеж, не має такої цінності світанкова роса, як материнські сльози, що ллються на знак утрати, і не таким гірким є плач батьківський, яким є солодким дзвін грошиків, що завше його супроводить!

Якщо зацікавило, посилання на розповідь ось тиць

...