Справа 1.

Елевонда. У цій частині ми повертаємося до нашої вже другорядної героїні Брігель, яка вирішила, що має право просто насолоджуватися своїм життям після всього, що пережила. 

Я прочинила двері і відчула…що прокидаюся. 

– Ах…– спробувала вдихнути повітря, – і ледве встигнула відстрибнути від машини, яка їхала на мене.

І притулившись до холодної стіни спробувала заспокоїтися. 

Більше не пощастило хіба героїні, яка прокинулася на власній страті чи замкнена в підвалі.

– Перепрошую, чи не могли б ви сказати як дійти до кварталу А. 1, – запитала я у приємної на вигляд жінки, яка йшла мені на зустріч. 

– Як ти опинилася так далеко? – скрушно похитала головою вона, – це квартал М. 4. Краще подумай над тим, де залишитися. Шімфрот( таксі, чи щось типу того) проблематично викликати. 

Відчула себе потраплянкою, яка опинилася у незнайому світі і тепер старається зрозуміти, що робити далі. 

м– Ох то ви одружена, виглядаєте молодо, – кинула жінка. 

Демоне покровителю. Ну як можна було щось таке дурне ляпнути, ну серйозно забула у якій дірі живу. 

Перше правило Артуріуму, в житті не говоріть комусь чужому, що ви одружені, якщо вам менше сорока років. 

Вирішать, що ви бідна і нещасна, яку продали за борги сім'ї. 

– Я мала на увазі чоловіка моєї сестри, вибачте, що ввела в оману своєю помилкою, – беземоційно, наче нічого не сталося виправилася я. 

– Ох нічого, гарного вечора емельді, – вона ледь кивнула і поспішила вулицею, а я натиснула на потрібний номер.

– Я так злякався, Брі, коли не побачив тебе вдома, – прошепотів він, коли я вмостилася в машині і відчула себе спокійніше. 

Попри все Тоунс був єдиною істотою з якою я відчувала себе безпечно. Ну людиною його не назвеш. 

– Я уявлення не маю чому опинилися саме тут, – тихо відповіла на його запитальний погляд, – я кудись мала йти? 

Він важко зітхнув. 

– Я опинився вдома зовсім нещодавно і перелякався, коли не зміг тебе знайти, – сказав він абсолютно щиро. 

 – Це підпільне казино. Місце у яке ти ходила, – раптом сказав Тоунс і я подивилася на нього, наче вперше бачила. 

– Нижчі демони, а якого милого я там могла бути! – відчувала запах проблем, але ще не могла повністю все усвідомити. 

Він вїхав у квартал А, який належав усій еліті і залишивши авто на парковці допоміг мені вийти. 

– Не турбуйся ні про що, це була усього лиш зустріч з Левертом, – завершив він своє пояснення, яке я не дослухала. 

Я полегшено зітхнула і впала в його обійми, щоб я там не думала, але тут він мені найближчий. 

А день сьогодні був надто складним. 

Уперше за довгий час ми мовчали. Не тому, що не знали що сказати, навпаки, слів було так багато, що невідомо було з чого й почати. 

Та мені було комфортно і затишно. Я могла, але не хотіла розпитувати, щось дізнаватися і вимагати від нього правди. Мене це більше не цікавило, я прийшла сюди тому що втекла від питаннь справжньої реальності. 

То ж хіба це злочин вести себе як звичайна другорядна персонажка, яка просто живе і насолоджується своїм життя, як одружена жінка. 

Усе, я свою повинність відбула тепер най Дельфі страждає. 

Елевонда. Мені так подобається цей момент в книзі...але як сумно розуміти, що спокій Брігель не триватиме довго, а от чому саме є спойлер в моєму Телеграм каналі