Американські гірки

Хапайтесь міцніше за щось, бо сьогодні у мене в книгах гойдалки.

Почнемо з першого атракціону під назвою "Служниця Тіні" і тут ваші очі намокнуть. Бо стається щось геть не веселе, але чи настільки фатальне, як представляється всім нам? Судити тільки вам, мій читачу.

⚠️СПОЙЛЕР⚠️

Однак так минув день, за ним другий, а катування не припинялись. На третій день, коли його витягли з клітки, продовжували допит заново. З питаннями, які лунали по колу. Однак сьогодні пролунало щось дивне і нове:

–Де Хетті?

–Я не знаю хто це, – примружив очі Рад.

–Білявка, років дев’ятнадцяти. Ми розвідали, що ти Радомир Полин навчався з нею в одній будівлі. Хетті Дука.

–Уявлення не маю про кого ви.

–Служниця з Чорного замку і коханка принца! Ми знаємо, що ти міг з нею бачитись! Де вона? На якому завданні?

–В моєму підрозділі не навчались жінки.

–От тварюка! Ти з Тіні!

Рад посміхнувся їх здогадці. Це йому навіть лестило.

–Ви помилились. Я лише лейтенант. Ні з ким із Тіні я не знайомий.

Вони продовжили своє знущання допоки він не втратив свідомості, а потім повернули у клітку. Радомир, коли оклигав, то сидів на підлозі відчуваючи, як голова та все тіло віддає болем. Спер спину й пальцем накреслив по пилюці “Х”

–Хетті, – прошепотів він.

Продовження ТУТ

Тепер поговоримо про другий атракціон, де у вас можуть намокнути... інші місця. Назва цьому – "В пошуках Світла та Тіні". Тут у нас про перший поцілунок Пена та Ліви. І тільки вам судити сповнений він любові чи інтриг?

– Лорде Пене, прошу, не ображайтесь.

– Досить, Ліва, – я відштовхнув її руку й відступив на крок, – Мені Ваші ігри більше не цікаві.

– Ви так хочете поцілунку?

– Справа не в поцілунку, а в тому, як Ви себе поводите. Не можна вдавати, що між нами нічого немає.

– А між нами щось є?

Її голос звучав зі зверхністю, яку хотілося розбити. Тепер уже я схопив Ліву за руку й нарешті побачив, усвідомив від її подиху, що охопив усе моє тіло. Вона так само тягнеться до мене, як і я до неї.

– Ви мені скажіть, Ліво, чи відчуваєте щось до мене?

– Відчуваю, – зізналася на видиху.

І я це справді побачив у її очах, як вона бачила в моїх. Тому ступив крок до неї. Невеликий, але повітря між нами стало менше й важким. Кожен подих – важливий, а звук – гучний.

Продовження ТУТ

До речі книга бере участь у флешмобі від  "Різнобарвне кохання" від Чарівної Мрії і твори інших учасників ви можете побачити по одноіменному тегу або ТУТ

Веселих вам розвах, спокійної ночі та та шлю теплі обійми❤️