Знижка! Оновлення! Промики!

Привіт, мої любі!

   Сьогодні  діє знижка  на  книгу "Врятуй  мене".  Хто  ще  не  читав - запрошую. 

    Це  історія  про  справжнє  ніжне  і  пристрасне  кохання.  Головним  героям  довелось пройти  через важкі випробування  щоб  стати  щасливими. І  в  них все  вийшло, бо  справжнє  кохання  долає  всі  перешкоди.

  Де   в   біса   носить  того  бухгалтера? - дивлюсь на   годинник   і   підходжу   до   вікна.   Восьма   сорок.   Вона   вже   спізнилась   на   десять   хвилин.   Наче   в    мене    справ   інших    немає.   Якби   не   прохання   Ганни ,    вже   б   відмовив   їй   навіть    без   розмови.  Ненавиджу   коли    працівники   спізнюються.   А   вона   ще   навіть   не   працівник.   Настрій   жахливий.   Хочеться   на   комусь   зірватись.  Відчуваю,   що  жертва   скоро   знайдеться.   Васильович   вже   мабуть    чекає   мене,     а   я   змушений   чекати    дівчину,   якій    типу   потрібна   робота.    Якби   дійсно    була    потрібна,   вона   б   мене    чекала,   а   не    навпаки.    В   двері   тихенько   постукали.  Невже   припливла,   принцеса. 
     - Заходьте! -  гаркнув   не   розвертаючись. 
     - Доброго   дня.   Пробачте    за   спізнення.  -  моє   серце   прискорило   ритм   лише   від   цього    тихого,   ніжного    голосу.  Голосу   з   минулого.    Не    може    бути.  Цього   просто   не   може   бути .   Розвернувся   і    очманів...   Це   дійсно    вона.   Даша   Савицька.   Вона    теж    застигла   з   відкритим   ротом.   А   я    чорт    забирай    потонув   в    блакитних    очах,   наче    не    було    цих    шести    років.   Тіло   напружилось,   дихання    збилось    і   в   горлі   пустеля    Сахара.   Все   як   тоді.   В   іншому    житті.    Вона   трохи   змінилась,   тіло   стало   ще   більш   жіночним   і   спокусливим.   Я   добре   пам'ятаю   що   там   під   одягом.   Добре    пам'ятаю   кожну   родимку   і   кожну    клітинку.   Колись   я   обожнював    вивчати   її    тіло   губами.  

     Скільки    разів    я    уявляв   нашу   зустріч   і    прокручував   в   голові   все    що   хотів    би   їй    сказати.   Я    намагався   забути    її,   намагався  зненавидіти    за    все   що   вона    зробила,   сподівався   що   більше   ніколи   її   не   побачу,    а зараз...   Зараз   не   можу   вдихнути   повітря.  Наче    знов   той    самий    закоханий   до   нестями    дурник.    Дурник ,   яким    вона    так   майстерно    маніпулювала    і    якого     врешті-решт    безжально    розчавила...  

Сьогодні було опубліковано нову главу в історії "Тебе кохати заборонено".   Якщо ви ще не з головними героями, то приєднуйтесь. Історія наближається до завершення.

Уривок

    - Яке кохання? - фиркає Ірина. - Вона ж мала ще зовсім. Тобі ж мабуть і в ліжку з нею нудно. Вона ж нічого не вміє. Ти пограєшся і повернешся до мене. Я зачекаю. - от стерво.
    - Не повернусь. Припини ганьбитись і пішли вже, бо нас будуть шукати. - і замість того щоб втекти поки вони не зрозуміли  що я підслуховувала, я заходжу в кімнату.  Влад тримає в руках плед, а жінка вчепилась в нього двома руками. 
    - Коханий, я тебе загубила.  - підходжу і цілую його в губи. - Тітко Ірино, ви прийшли щоб допомогти Владу знайти для мене плед? Ой, це так люб'язно. Дякую вам. Пішли, коханий. - беру його за руку і тягну на вихід з будинку, поки та не відійшла від шоку. 
     - Ну ти даєш, Єво!  - обіймає мене на вулиці і регоче. 
     - А чого ти чекав від малолітки, яка нічого не вміє? - фиркаю. Він знов сміється і піднявши моє обличчя за підборіддя дивиться в очі. 
     - Ще ніколи, з жодною жінкою, мені не було так добре в ліжку як з тобою, камікадзе.  Присягаюсь.  Бо я ніколи  нікого не кохав. Тільки тебе, Єво. -  цілує в губи і притискає до себе. - А я казав що ти до біса сексуальна коли  ревнуєш і казишся? - я посміхнулась. Не можу сердитись, коли він так на мене дивиться. - Якщо хочеш, можемо піти додому. Хочу  показати, наскільки добре мені кохатись з тобою.
    - А твої друзі не будуть ображатися? 
    - Ні. На те вони й друзі, щоб все розуміти. - знов цілує. - То як? Підемо додому? 
    - Так. 
 

Моя дики пантера  DdvgYFJL

Полонянка бандита  SffkdXor

Моє Чудо-висько  pbdExLjQ

Гарного дня!