Його нота Мі. Завершена!

Любі мої, завершила книгу Його нота Мі. Запрошую всіх до читання. Також долучайтеся до мого телеграм-каналу, де всі анонси і новини. 

тг:Кемалія Леманн

ОПИС

Те місце, де я проживала ніколи не тішило своєю атмосферою, тож я знаходила розраду в клавішах. Попри порізи, що залишали на моїх долонях, я продовжувала грати, забруднюючи клавіші власною кров’ю. Я була дівчиною без імені, яка виступала в органному залі й паралельно рахувала дні до своєї свободи… поки один чоловік не змінив мою долю, коли сказав, що забирає мене:
— Як тебе звати? — грубий голос відлунював у скронях. Я напружилася й тихо промовила:
— У мене немає імені, сер.
Він похмуро вивчав моє хвилювання, підходячи ближче. Я намагалася сховати окровавлені долоні.
— Міель, — промовив чоловік.
— Міель? — я не розуміла сенсу цього імені. Можливо, від частинки «мі», що була нотою.
— Тебе звати Міель. І відтепер ти належиш мені.

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іван Павелко
22.02.2026, 08:54:55

❤️⭐✍️✨✌️❣️

avatar
Джулія Торн
22.02.2026, 01:37:24

❤️❤️❤️

Інші блоги
Такс..
Зараз у мене в процесі є три книги, одна в пріоритеті, і знаєте що я вам скажу, краще писату одну, або максимум дві, це буде мій досвід на майбутнє! А ви скільки пишите на раз, діліться своїми думками)
запитаннячко
Як ви ставитеся до книг із відкритим фіналом? Я зараз не про випадки, коли це перша частина серії. Маю на увазі саме ті історії, де остання сторінка залишає купу запитань, а автор навмисно не дає чіткої відповіді. Цікаво
Трошки розслабимося, потім трошки похвилюємося..)
Скоро оновлення... Спочатку щось гарне, потім сніданок☕️, потім кудись поїдуть... Куди? Дізнаємося вже скоро...❤️ "Йду до вітальні, щоби зробити для нас сніданок. Кидаю оком на сліди вчорашньої витівки Аслана, серце стискається,
Історія триває
Продовження історії триває.. Минуло 5 років.. Ліна вже закінчила коледж у Англії. І приїжджає знову в Київ, планує поступати вище, вже подала документи у декілька вузів, здала всі іспити, і вирішила знову трішки відпочити,
Не та казка, яку хочеться розповідати дітям.
Колись давно рибалка жив біля моря та постійно рибалив. Він давно розучився мріяти. Колись хотів співати, любити, хотів дім на пагорбі, хотів сміятися голосно, але життя навчило його: не висовуйся, не бажай забагато, терпи,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше