Додано
06.02.26 10:20:59
Вперше…
Вперше це стається... зі мною і моїми героями!
Сьогодні особливий день. Вперше має вийти написана мною інтимна сцена. Чесно кажучи, я писала її вперше в житті, орієнтуючись на досвід, отриманий із прочитаних книг.
З одного боку, мені здається, що у головних героїв усе розвивається занадто стрімко... А з іншого — та камон! Вони ж істинна пара! Який сенс мати сумніви щодо людини, яку тобі буквально подарувала доля (ну, або я — скромний автор)?
Відповіді на це питання я поки не маю, але емоції зашкалюють.
Вета Веріт
25
відслідковують
Інші блоги
Навіть за найсуворішим воїном завжди стоїть та, хто колись навчила його бути людиною. Та, що чекала.
Молилася.
Вірила. Бо скільки б не було битв, броні чи зоряних доріг — для матері її син усе одно залишається дитиною
« А хлопчина виявився зовсім не простим», — Хаук усміхнувся й відкинувся на спинку різьбленого трону. Передчуття не підвело. Він спостерігав, як гість іде до їхнього столу: за хлоп’ячою незграбністю ховалася
Відповідаючи на коментар під книгою "Сіль кохання", наштовхнулася на думку. Поки Олена роздумує, чи варто їй поспішати робити крок у нове життя, Ігор вже його зробив і не шкодує. Більш того, він підштовхує до цього й Олену. Здавалося
Вітаю з Днем матері ❤️ Мама — це любов, яка ніколи не зраджує, і тепло, яке завжди чекає нас удома. Пропоную вашій увазі оповідання, яке написала ще рік тому.
Історію про маму, любов і найрідніше тепло, що залишається
Ох і киця… Щоразу тільки ближче ♥ Тепло її тіла, відчутне крізь тонкі тканини, змушує Кассіеля помітно напружити плечі. Ангел важко ковтає їжу й нарешті повертається до неї. Луксурія одразу цим користується.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати