Минув тиждень після виходу "Ла Скорпіона.Полонянка корсара", і я не можу перестати читати ваші коментарі. Серйозно. Кожна ваша теорія, кожне запитання — це те, заради чого я пишу!

"ХТО ВІН НАСПРАВДІ?!" — кричите ви мені у коментарях. І я розумію це божевілля.

Уявіть: ви втратили все. Корабель затонув, шестирічний син зник десь у морі, а вас продають на невільничому ринку як товар. І раптом — той, хто вас купує, має обличчя вашого мертвого коханого...

Це галюцинація? Жорстока гра долі? Чи щось набагато темніше?

Читачі вибухають теоріями. Хтось підозрює магію. Хтось — змову революціонерів. Одна читачка навіть припустила, що Даміан живий і все це — частина якогось божевільного плану.

Але найстрашніше інше.

Скорпіона — не та жінка, що ламається. Вона пройшла крізь зради, війни, втрати. Вона командувала партизанами і спала в ліжку короля. Але зараз... зараз їй доведеться обрати. Знову.

Любов чи виживання?
Серце чи розум?
Минуле чи майбутнє?

І десь там, у цьому жорстокому світі корсарів і работоргівців, її чекає син. Шестирічний хлопчик, якого вона повинна знайти. За будь-яку ціну.

"Тримайся, дівчинко!" — пише одна з читачок. І так, Скорпіоні доведеться триматися. Бо те, що на неї чекає, — це лише початок.

Хочете дізнатися, хто насправді цей корсар? Чому доля така жорстока? І чи знайде Скорпіона свого сина?

Тоді вам сюди. Бо ця історія не про щасливі кінці. Вона про те, скільки може витримати жінка, перш ніж зламатися. І про те, що іноді любов — це найстрашніша зброя.

P.S. Якщо ви ще не читали — почніть з першої частини. Бо без неї ви не зрозумієте, чому обличчя корсара розриває серце на частини.

Особисто я, коли писала, уявляла саме такого Даміана, а ви?)