Вітаю, друзі!

Оновлення уже на сайті!)

Раптом почулось шурхотіння. Чиїсь руки підняли її, перемістивши вагу її тіла на спину. Голова опустилась, капралка бачила лише чиїсь ноги і багряну землю. Кейн зісковзувала з кожним кроком, наплічник ветерана, що тягнув її, заважав капралці розміститись зручніше. Її ноги шарпнули землю, здійнявши багряний пил.

– Зараз, – спинилась Блейк, перехопивши Кейн зручніше. – Так ліпше?

Голова геть зʼїхала, тепер частину огляду затуляло плече Блейк.

 – Дякую, – тихо відповіла Кейн, дозволяючи ветеранці тягнути її з єдиної причини: вона не мала іншого вибору.

– Нас забере корабель, – пояснювала вона. – Підзарядимо ваші скафандри і полетимо на Атлас. Ми перемогли.

Ноги Кейн знову підгилили рихлий ґрунт, вони неприємно тяглися за Блейк, лишаючи неглибокі рівчаки. Багряний пил вкрив скафандр ветеранки по самі коліна.

– Ще трохи, Кейн, – заспокоювала вона.

Капралка хотіла здерти з себе цей клятий костюм і спалити. Хотіла вмитися, виспатись і не бачити нікого. Хотіла аби Блейк не чіпала її, не говорила до неї зі співчуттям і хвилюванням, що їй не притаманні. Вона взагалі хотіла аби все було як раніше:  де вони просто одна одну не сприймають. Це було їх нормою. Все інше – вище її сил і розуміння.

Всі зайняли свої місця, корабель рушив. Загалом відстань була незначною, на кораблі такої потужності дістатися Атласа можливо всього за кілька хвилин. Добре як там дадуть поспати…Спати…Гарна річ… Звуки ставали приглушеними і далекими, стомлені повіки лягли на пересушені очі. Темрява не була лячною, вона огортала теплом і спокоєм, хитання корабля поволі заколисувало капралку, дозволяючи вперше за довгий час розслабитись. 

– Кейн? – щось легенько штурхнуло її в плече. – Прокидайся. Ми на Атласі.

Капралка розплющила очі, усвідомлюючи, що її чекає черговий «землетрус» на спині Блейк. Та зі здивуванням помітила, що вони вже всередині центру. Сидять у лобі, біля високого фонтану, мілкі бризки води освіжають відкрите обличчя. Простір довкола мав приємні блакитні відтінки, розкішно обставлене фойє, фонтан і колоподібний акваріум із різнобарвними рибками. Тут були живі квіти у різних відтінках блакитного та синього. Персонал здавався аж занадто привітним, а глянцева підлога надто сяяла. Все було ідеально вилизаним і чепурним. І хоч все це милувало око Кейн, все ж відчувалось штучним, несправжнім, надуманим. Неначе супутник прагнув здаватися ошатним, чистим та мирним, змушуючи відвідувачів забути якою ціною він таким став.

А тут я не змогла визначитись, тож додаю всі)

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️