Вітаю, любі!

Сьогодні я частково змінила назву книги, адже схожа книга виявляється вже є на Букнет. 

Отже назву книги "Мельник. Не дам тобі піти", змінила назву на — "Гораль. Не дам тобі піти".

Всім спасибі за розуміння! 

✨✨✨

Нервую від того, що у слухавці лунають довгі гудки. Вони лунають надто довго, чим подразнюють мою нервову систему, яка і так натягнута мов струна. Я вже хотів покласти слухавку, як раптом почув довгоочікуване:

— Алло!

Вітаюся і одразу випалюю.

— Ярославе, мені потрібно знайти дівчину за номером телефону. А точніше, мені потрібне її місцезнаходження...

— Постривай, ти що, Марту вирішив повернути? — спонтанно робить передчасні висновки товариш.

Зітхаю та чесно зізнаюся.

— Ні, Ярику, Марта щаслива в шлюбі. Зрештою, я її відпустив.

— Гаразд. Не влаштовуватиму допит. Скинь номер, кого потрібно шукати, у телеграм. Зараз пошукаю твою дівчину. Ти головне не нервуй, — просить Ярослав і одразу попереджає. — Але будь готовим до того, що пошуки можуть тривати до трьох годин.

— Дякую, Ярославе! — видихаю та, нервуючи, міряю вітальню.

— До дзвінка! — прощається він.

Кладу слухавку скидаю номер телефону Анни товаришеві і знову прикипаю до зимового синього неба. Хмари ледь не фіолетові, таке враження, що зараз піде сніг. Ці всі спостереження — аби відволіктися, бо насправді мене хвилює лише одне: де Анна. Подруг у неї немає, рідні теж, тож куди вона могла піти — уявити лячно.

Гораль. Не дам тобі піти

Сьогодні планую одразу два оновлення! 

Всім вдалого дня!