Привіт, усім хто гуляє Букнетом.

Вірю, що ви засумували за моїми буковенями. А сьогодні вони дуже цікавого плану, бо мушу поділитися архіважливою інформацією:

Я СУПЕР-ПУПЕР ПОПУЛЯРНА АВТОРКА.

БО в мене з'явилися свої персональні прихильники-одиничники))))))

Оскільки спілкуючись з авторами тут та читаючи блоги, я зрозуміла, що це часте питання, тому поділюся своїми думками щодо цього надзвичайно важливого явища в літературній спільноті Букнету.

Як я реагую на одиниці?

Чесно?

НІЯК.

Я вивела одну формулу:

Я ≠ мій текст. Мій текст ≠ ваш настрій. Ваш настрій ≠ правда про мене.

Рейтинг і одинички — це не діагноз "хворого", "бездарного", "тригерного", "кльового" тексту.

Це температура настрою.

Сьогодні плюс. Завтра мінус. Післязавтра хтось просто не виспався.

І от що скажу: я бачу ці коливання. Вони ніби мають впливати на мене, але... я людина, яка сідає і пише історії, бо не може не писати.

Я суперпопулярна авторка. ДЛЯ СЕБЕ))))))

У мене немає сотень тисяч підписників. Мене не цитують на кожному кроці.

Але в мене є інше.

У мене є історії, за які мені не соромно. І одинички, які мають шпикати в одне місце, але мені вони до... популярності (ахах!)

Бо письменник — це не той, кого всі люблять. Письменник — це той, хто пише і знає яке воно і для чого воно.

Якщо тобі зайшло — ти мій читач. Якщо ні — це теж нормально.

Ми не зобов’язані подобатися одне одному, щоб існувати в одному всесвіті, але мені подобається позиція кота Леопольда: Давайте жити дружно))))

З повагою і хорошим творчим настроєм,

Ваша Ісса Белла