Істенність...

Щойно я завершила писати нову главу і на емоціях задумалася: а які саме фантазії я втілюю у своїй книзі? Що насправді я маю на увазі під цими словами? Кажучи про фантазії, я передусім маю на увазі втілення історій у життя. Будучи читачкою протягом тривалого часу та обираючи книги замість відпочинку на перервах у школі, я збирала у своїй пам’яті безліч сюжетів і думок. Тож зрештою мені стало цікаво створити власний усесвіт. Книга, яку я пишу зараз, — це відображення мого внутрішнього світу. Вона не є чимось штучним; від "А" до "Я" ця історія описує моє сприйняття. Персонажі — це різні частини мене, люди, яких я зустрічала, та реакції прототипів, багатьох із яких я вже й сама не пам'ятаю. Я створюю історію, де прототипом головної героїні є я сама, але вже з першої глави вона починає втрачати мої риси й набувати власних. У главах «Всередині мене», «Контроль», «Наші ігри» та «Значення повні» я поступово розкриваю хвилювання, що є мені близькими. У житті я відкрита людина, тому моє оточення знає про кожну мою невпевненість. Мені не соромно і не страшно втілювати власні риси в книзі та ділитися ними з великою кількістю людей

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
З Днем матері ❤️
Навіть за найсуворішим воїном завжди стоїть та, хто колись навчила його бути людиною. Та, що чекала. Молилася. Вірила. Бо скільки б не було битв, броні чи зоряних доріг — для матері її син усе одно залишається дитиною
Алія. Сила Вогню
« А хлопчина виявився зовсім не простим», — Хаук усміхнувся й відкинувся на спинку різьбленого трону. Передчуття не підвело. Він спостерігав, як гість іде до їхнього столу: за хлоп’ячою незграбністю ховалася
Логіка чи почуття - що важливіше?
Відповідаючи на коментар під книгою "Сіль кохання", наштовхнулася на думку. Поки Олена роздумує, чи варто їй поспішати робити крок у нове життя, Ігор вже його зробив і не шкодує. Більш того, він підштовхує до цього й Олену. Здавалося
З Днем Матері!
Вітаю з Днем матері ❤️ Мама — це любов, яка ніколи не зраджує, і тепло, яке завжди чекає нас удома. Пропоную вашій увазі оповідання, яке написала ще рік тому. Історію про маму, любов і найрідніше тепло, що залишається
Янголятко знову нервує ♥
Ох і киця… Щоразу тільки ближче ♥ Тепло її тіла, відчутне крізь тонкі тканини, змушує Кассіеля помітно напружити плечі. Ангел важко ковтає їжу й нарешті повертається до неї. Луксурія одразу цим користується.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше